http://www.nauka.in.ua Sun, 05 Feb 2012 00:34:19 +0200 60 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7494 <div style="text-align: justify; ">Щоб ссавець, розміром з мишу, виріс до розміру слона &ndash; знадобиться 24 мільйонів поколінь. Проте дорога назад - набагато швидше</div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення:</i></b><i> щоб миші вирости до розмірів слона &ndash; потрбіно десятки мільйонів років (DLILLC/CORBIS</i><i>) </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Величезні ссавці, що ходять по Землі, еволюціонували колись від створінь розміром з землерийку і поширилися після того, як вимерли динозаври 65 мільйонів років тому. Проте щоб нікчемне створіння доросло до розмірів бегемота потрібно 24 мільйонів поколінь, говорять тепер дослідники. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідник Алістер Еванс – еволюційний біолог з Університету Монаша (Клейтон, Австралія), дослідив як максимально збільшилася маса тіла серед 28 груп ссавців на кількох континетах протягом 70 мільйонів років. Порівнявши розміри найбільших представників груп ссавців в різні часові проміжки і використавши сучасних ссавців, щоб знати довжину покоління кожної групи, вчені прослідили швидкість, з якою ссавці збільшувалися в розмірах. Верхня межа швидкості зростання розмірів ссавців виявилася нижчою, ніж вважали раніше.</p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Так, попередні дані щодо часу, необхідного для ссавця розміром з мишу, щоб вирости до розміру слона – тобто в 100,000 разів – основувалися на значно менших, &laquo;мікроеволюційних&raquo; змінах в тілі миші і займала від 200,000 до 2 мільйонів поколінь. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">«Такі результати показують нам, наскільки повільною є макроеволюція поряд із мікроеволюцією», говорить Еванс. Незначні зміни в розмірах можуть відбуватися швидко, але великомасштабні зміни потребують набагато більше часу. Якщо зменшити все до розмірів кроликів, потрібно буде щонайменш 5 мільйонів поколінь, щоб їм вирости до розмірів слона – або в 1,000 раз, і це займе 20 мільйонів років. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Але не всі групи слідують цьому правилу. Кити – найбільші ссавці – ростуть набагато швидше, ніж наземні тварини, їм потрібно лише 3 мільйони поколінь, щоб збільшитися в 1,000 разів. Еванс говорить, що різниця могла бути результатом різних еволюційних обмежень життя в морі – наприклад, потреба утримувати тепло в тілі, що легше робити за більшої маси тіла. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Також зменшення розмірів тіла відбувається набагато швидше, ніж зібльшення. Коли Еванс прикинув, як швидко ссавець розміру слона міг би зменшитися до розмірів миші, вони отримали швидкість в 30 разів більшу за темп зростання. Швидкість зменшення відповідає швидкості еволюції карликових мамонтів (<i>Mammuthus exilis</i>) на Канальних островах Каліфорнії і маленьких червоних оленів (<i>Cervus elaphus</i>) на острові Джерсі. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Крістін Дженіс – палеонтолог з Університету Брауна, говорить, що поява карликових ссавців може бути ключем, чому стати маленьким відбувається набагато легше. Збільшення розміру тіла вимагає від скелету утримання масивного тіла, поява міцних кінцівок, наростання м&rsquo;язів, а зменшення обходить ці перешкоди, так як тіло великих ссавців продовжує функціонувати як маленьке. </p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">Деякі вчені говорять, що дослідження описує план великомасштабної еволюції, яку не можна зараз спостерігати. І такі лабораторні результати, скоріше всього, не витримали б і тисячі поколінь. Для основних еволюційних змін потрібно враховувати також геологічні перспективи.</div> Fri, 03 Feb 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7492 <div style="text-align: justify; ">Землетрус 2010 року на Гаїті може бути ознакою початку тривалої сейсмічної активності </div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення:</i></b><i> землетрус на Гаїті, 2010 рік (PATRICK FARRELL / PHOTOSHOT</i><i>) </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Землетрус величиною 9 балів може говрити про значну сейсмічну активність протягом наступних десятиліть, говориться в дослідженні. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Занепокоєння почалося з аналізу історичних даних. Гаїті (іноді його ще називають Еспаньола) &ndash; Карибський острів, розділений територією Гаїті на заході та Домініканською республікою на сході – перше з місць західної півкулі, колонізоване европейцями в 15 столітті, а тому записи сейсмічної активності можуть виявитися найдовшими в цьому регіоні. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Записи тривалої сейсмічної активності на Гаїті – а саме період 4 основних землетрусів в 18 столітті тривалістю 70 років – перебував між двома періодами спокою. І хоча населення було тоді дуже розпорошеним, дослідники були впевнені щодо сили та місця цих землутрусів. Вчені з США (Геологічна служба США, Менло-Парк, Каліфорнія) розробили математичний метод порівняння даних тих землутрусів та зібраних після землетрусу 2010 року. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Такий аналіз дозволив вченим визначити наскільки ефективно сейсмічна енергія передавалася через гірські породи, що допомогло їм краще розтлумачити масштаби землетрусів в 18 столітті. Робота опублікована в бюлетені Сейсмологічного товариства Америки за лютий місяць. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Вони прийшли до висновку, що можливо останні випадки землетрусу на Гаїті в 2010 році можуть свідчити про початок серії землутрусів протягом наступних десятиліть. Вони говорять, що це може не стосуватися наступних п&rsquo;яти років, проте якщо брати до уваги історію, то наступні десятки років мають відбутися значні землетруси. </p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">Проте основуючись лише на історичних данних, не можна визначити місце цих майбутніх землетрусів. Проте завдяки дослідженню було розроблено чіткий метод оцінки величини землутрусів, що відбувалися в минулому. </div> Fri, 03 Feb 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7490 <div align="justify">Минулої осені О&rsquo;Брайан отримав $5-мільйонний &laquo;мегагрант&raquo; на три роки від Міністерства освіти та науки Росії</div> Короткі новини/ <div align="justify"><em><strong>Фото</strong>: Стівен О&rsquo;Брайан (NCI/University of Delaware) <br /> <br /> </em>Після 25 років на посаді керівника Лабораторії генетичного різноманіття Стівен О’Брайан залишає Національний інститут раку (<em>NCI</em>) та їде до Санкт-Петербурзького університету (Росія) допомагти запустити геномну біоінформатику. Минулої осені О’Брайан отримав $5-мільйонний &laquo;<a href="http://www.sciencemag.org/content/330/6007/1036.short">мегагрант</a>&raquo; на три роки від Міністерства освіти та науки Росії &ndash; програма, яка почалася в 2010 році для зростання російської науки шляхом залучення іменитих науковців до роботи в країні на щонайменш неповний робочий день. І хоча він був дослідником в інституті раку, вчений концентрувався на порівняльних генетичних дослідженнях еволюції та збереження видів ссавців. В 2009 році він разом з двома іншими вченими розпочав проект <em>Genome 10K</em>, метою якого є визначити генетичні послідовності 10,000 хребетних тварин. </div> <div align="justify"> <br /> Проте в Інституті не бажали підтримувати дослідження, що не стосувалися людини, і, як висловився сам вчений, «перелік того, що вони хотіли, щоб я не робив, був більшим за те, що хотіли». Він говорить, що знав, що його проект <i><a href="http://www.genome10k.org/">Genome 10K</a></i> обмежать і він не зможе отримати мегагрант, доки працюватиме в Інституті, тому минулого місяця він звільнився з <em>NCI</em>. </div> <div align="justify"> <br /> Програма мегагрантів отримала різні відгуки. Наразі О’Брайан відмічає прогрес у створенні нового центру, названий ім’ям видатного російського еволюційного біолога Феодосія Добжанського. Протягом трьох наступних років О’Брайан проводитиме в Росії щонайменш 4 місяці на рік, працюючи в центрі, який планується відкрити в травні. «Я дуже схвильований щодо перспектив на майбутнє», говорить він. <br /> </div> Thu, 02 Feb 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7489 <div align="justify">Тепер дослідники говорять, що певні дози такого металу як марганець можуть нейтралізувати токсин</div> Короткі новини/ <p align="justify"><em><strong>Зображення:</strong> марганець може блокувати токсин, який виділяється цією бактерією з роду Shigella (Dennis Kunkel Microscopy Inc./Visuals Unlimited Inc.)</em></p> <p align="justify">Шига-токсин &ndash; зброя масового знищення клітин в руках бактерій-вбивць. Він відповідає за все: від дизентерії до смертельних спалахів харчового отруєння. Тепер дослідники говорять, що певні дози такого металу як марганець можуть нейтралізувати токсин. <br /> <br /> Представники роду <em>Shigella</em> і кілька вірулентних штамів кишкової палички <em>Escherichia coli </em>виділяють шига-токсин, коли потрапляють в тіло жертви. Далі токсин пошкоджує кровоносні судини і може стимулювати клітини на самогубство. Споживаючи продукти чи воду, забруднену бактеріями, які виробляють шига-токсин, зазвичай з&rsquo;являються такі відомі кишково-шлункові симптоми як кривавий пронос. Також ці мікроби можуть виявитися для організму летальними, часто настільки вражаючи нирки, що органи перестають працювати. Наприклад, минулого року, від спалахів інфекції від шига-виділяючої <em>Е. coli</em>, що почалися в Німеччині, загинуло близько 50 людей. <br /> <br /> Одна із причин такої могутності шига-токсину – здатність його уникати від систем захисту клітини. Часто клітини при поглинанні токсинів направляють їх в лізосоми – органели, в яких відбувається їх знищення. Але потрапивши, шига-токсин маневрує, подорожуючи до органели під назвою апарат Гольджі – і врешті-решт осісти біля машини, в якій утворюються білки, яку він і виключає. Ніщо не могло впоратися із токсином, тому доктори могли тільки пропонувати такі превентивні заходи як внутрішньовенне вливання, щоб перешкодити організму втрату рідини. <br /> <br /> Але молекулярному біологу Адаму Лінстедту з Університету Карнегі-Меллон разом із колегою можливо вдалося знайти одне слабке місце токсину: в попередніх дослідженнях було показано, що білок під назвою GPP130 (який постійно входить і виходить з апарату Гольджі), дозволяє токсину потрапляти до цієї органели, замість лізосом. В іншій роботі було показано, що певні дози марганцю викликають руйнування в клітинах GPP130, натякаючи, що таким чином можна перешкодити токсину потрапити в потрібне йому місце. <br /> <br /> Так в експерименті цих вчених було показано, що в контрольних клітинах, окрім тих, в які був введений марганець, токсин як завжди потрапляв в апарат Гольджі, а в багатьох клітинах, яким ввели марганець, токсин потрапляв до лізосом, де і руйнувався. Для людських та мишиних клітин в культурі, які боролися із шига-токсином, марганець виявися рятівником. В порівнянні з клітинами, яким не вводили марганець, клітини з ним могли виживати при 2,000 разів більшій дозі шига-токсину. А також коли вчені вводили мишам марганець, а потім шига-токсин, всі гризуни виживали. Контрольні тварини для порівняння, вмирали протягом 3 – 4 днів, а їх нирки були дуже пошкодженими. <br /> <br /> Процедура лікування марганцем залежить від того, наскільки вчасно будуть проведені необхідні міри. Лікарі зазначають, що проблеми у більшості людей, які змушують їх звертатися до лікарні, а саме кривавий пронос, не починаються протягом перших 3 – 4 днів після потрапляння токсину, проте в цей час вже почалося пошкодження кровоносних судин, але в цей період нрки ще остаточно не пошкоджені, а тому є шанс вжити рятівних заходів.</p> Wed, 01 Feb 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7470 <div style="text-align: justify; ">В популяції Великобританії можуть бути тисячі носіїв прихованих інфекцій</div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення</i></b><i>: пріонні білки, які є причиною захворювання Кройцфельдта &ndash; Якоба (варіантна форма) у людей, можуть ховатися непоміченими в лімфатичній системі (</i><i>PASIEKA/SCIENCE PHOTO LIBRARY</i><i>) </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Пріонові хвороби, такі як коров&rsquo;яча губчата енцефалопатія (КГЕ), або варіантна хвороба Кройцфельдта – Якоба, здатні перестрибувати від одного виду до іншого і набагато легше, ніж вважали раніше. В роботі, опублікованій в журналі <i>Science</i>, показано, як введені у мишу пріони від інших видів можуть подвоюватися в селезінці, при цьому необов’язково вражаючи мозок. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідження піднімає проблеми, що тисячі людей у Великобританії можуть виявитися прихованими носіями пріонної інфекції, потенційно здатні передати смертельну форму хвороби іншим через хірургічні інструменти або переливання крові. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Пріони – інфекційні патогени, в основному утворюються з неправильно згорнутого білку, який має назву PrP (<i>prion-related protein</i>). Такі неправильно згорнуті білки потім починають злипатися в головному мозку і утворювати громіздкі, нерозчинні грудки, що призводять до смертельних випадків. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">В попередніх дослідженнях через пошук клінічних проявів та присутність пріонів в головному мозку інфікованих тварин була спростована можливість їх легкої міжвидової передачі. В багатьох випадках було показано, що існує ефективний &laquo;видовий бар’єр&raquo;. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Проте пріони не тільки реплікуються (по суті розмножуються – прим. УНК) в головному мозку, вони також вражають і лімфатичну систему – такі органи, як наприклад, селезінку, гланди і апендицит. Тому вчений Вінеснт Берінге (Національний інститут агродосліджень Франції) разом з колегами вирішили визначити, чи зможуть бути активними за межами мозку в спеціально генетично модифікованій миші PrP людської версії чи від вівці. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідники ввели пріони від лося, хом’яка та рогатої худобини в мозок спеціально модифікованої для цього миші, таки чином відобразивши всі видові бар’єри, які, як вважаються, найважче перетнути. Потім вони спостерігали за пріонами в селезінці та мозку миші через регулярні проміжки часу. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Як і очікувалося, у деяких мишей пріони виявили в головному мозку. Коли активні людські PrP були привиті пріоном КГЕ, тільки у 3 з 43 виявили пріони в їх головному мозку наприкінці їх життя. Щодо лімфоїдних тканин, то тут інша картина: 26 з 41 були позитивні на пріони, навіть серед мишей, які не показували симптоми КГЕ. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідники показують, що пріони перестрибують між видами в лімфатичних тканинах набагато легше, ніж головному мозку. Тому, якщо переносити результати на людей, то можна тільки здогадуватися, скільки людей є носіями прихованої інфекції а таких лімфоїдних тканинах, як селезінка, хоча хвороба може так ніколи і не проявити себе. </p> <p style="text-align: justify; ">Вони можуть бути небезпечними для інших, які можуть бути уражені через хірургічне втручання чи переливання крові. Одного разу передавшись від людини до людини, інфекція теоретично може уразити мозок і викликати летальний варіант хвороби варіативного захворювання Кройцфельдта – Якоба. Джон Колін, якій супроводжував статтю Берінге, говорить так: «Відбулася основна адаптація – потрапивши, білки КГЕ викликали утворення людських пріонів». </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Епідемія КГЕ серед корів – «коров’ячий сказ» - в Британії в 1980-х роках призвела до жорсткого контролю м’ясної продукції і використання медичних інструментів. Випадки варіанту КГЕ серед людей вперше були зафіксовані в середині 1990-х років. Це викликало занепокоєння про можливість масової людської епідемії, проте лише близько 200 людей померло з тих пір від хвороби, і потім кількість випадків поступово зменшилася. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Але в двох недавніх дослідженнях з виділених апендиксів було зроблено висновок, що десь на 1 випадок серед 4,000 великобританець може бути носієм інфекції. </p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">Мають бути проведені зусилля для оцінки поширеності пріонної інфекції у Великобританії шляхом аналізу хірургічних та аутопсійних тканин, а також перевірка крові на варіативну форму КГЕ. Вони можуть ніколи не розвинутися в хворобу, говорить Коллін, проте такі носії несуть потенційний ризик для інших.</div> Tue, 31 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7467 <div style="text-align: justify; ">Сергій Гордієнко в ім'я національної ідеї збирається підкорити Північний полюс</div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><b><i>Фото</i></b><i>/Вечірка*</i> </p> <p> </p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">Століття тому українець Георгій Сєдов відправився підкорювати Північний полюс. Однак вихідцю з рибальського сім'ї, який народився на хуторі Крива Коса (а нині селище Сєдово, Донецька область), не вдалося втілити задумане в реальність. По дорозі до наміченої мети старший лейтенант військово-морського флоту Росії захворів на той час поширеною хворобою - цингу, і помер серед криги біля острова Рудольфа - найпівнічнішого острова в архіпелазі Землі Франца-Йосипа.</div> <div style="text-align: justify; "> <br /> </div> <div style="text-align: justify; ">На зовсім інший результат своєї подорожі сподівається Сергій Гордієнко. У рамках третього етапу комплексної навколосвітньої науково-культурологічної експедиції &laquo;<i>Solo Trans Global</i>&raquo; дніпропетровець, натхненний подвигом Сєдова, в ім'я національної ідеї збирається підкорити Північний полюс.</div> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">Але якщо у Георгія Яковича була команда і рушив він у бік Північного Льодовитого океану на парусно-паровій шхуні «Святий великомученик Фока», то представник нового покоління полярників планує дістатися до мети поодинці, при цьому без використання будь-яких технічних засобів пересування. Так 53-річний екстремал перетне частину Східної Європи. Весь намічений маршрут Узбережжя Азова - Харків - Новгород - Біле море - Соловецькі острови - Онезький півострів - Волга - Дон - Азов протяжністю 7 тисяч кілометрів Гордієнко має намір подолати у два етапи: спочатку від Азовського моря до Білого, а потім по кригам до Північного полюса.</div> <br /> <div style="text-align: center; "><img src="/upload/medialibrary/0cb/0cb0a37b810e479434dfd034dc89be10.jpg" title="gord8.jpg" border="0" alt="gord8.jpg" width="550" height="413" /></div> <div style="text-align: justify; "> <br /> </div> <div style="text-align: center; "><b><i>Фото</i></b><i>/Вечірка*</i> </div> <div style="text-align: justify; "><i> <br /> </i></div> <div style="text-align: justify; ">«Цей перехід я присвячую пам'яті чудової, світлої людини, яка повинна бути прикладом для всього слов'янського народу. Георгій Сєдов, герой як для Росії, так і для України ... Я хочу не показати, а довести, що дістатися до Північного полюса можливо, що насьогоднішній день це не є проблемою», - зазначив мешканець Дніпропетровська, який за час експедиції планує вивчити техніку і тактику одиночного виживання в екстремальних умовах для людини. До речі, він вже двічі побував на полюсі (в 1995 і 1998 рр..), І першим з українців встановив там державний прапор. У нову експедицію, яка стартувала на початку тижня із селища Седово (Новоазовський район, Донецька область) і завершиться рівно через рік тут же, Сергія Гордієнка проводжав і кореспондент «Вечірнього Донецька».</div> <div style="text-align: justify; "> <br /> </div> <i> <div style="text-align: justify; "><i>- Сергію Івановичу, чи можливо технічно одному здійснити таку подорож?</i></div> </i> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">- Технічно в мене не просто все продумано, а можу сказати, що окремо кожну частину свого шляху я вже пройшов, я його відміряв. Я знаю, що це можливо зробити, і я це зроблю, якщо мені не завадить соціум. Адже люди можуть будь-яку чудову ідею загубити. Як, наприклад, в 1993 році, коли я збирався до Північного полюса. Тоді я був організатором першої української експедиції до центральної частини Північного Льодовитого океану. У мене була чудова група однодумців. Але політики не дозволили мені здійснити задумане ... Так от, якщо мені не завадять я доберуся до полюса і доведу свої можливості.</div> <p></p> <p> <i> </i></p> <div style="text-align: justify; "><i><i>- Як</i><i>ий кошторис річної експедиції?</i></i></div> <i> </i> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">- Власне грошей як таких у мене немає. Є єдиний спонсор, який забезпечив мене необхідним спорядженням. А так я сподіваюся знайти спонсорів уже в дорозі. Мені багато не треба - каяк (він коштує близько 9 тис. грн.) і дещо зі спорядження. До речі, жоден мандрівник за свої гроші в експедицію не ходить ... На даний момент у мене в кишені всього 100 гривень.</div> <p></p> <p> <i> </i></p> <div style="text-align: justify; "><i><i>- Чим будете харчуватися в дорозі?</i></i></div> <i> </i> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">- Для свого раціону харчування в екстремальних умовах я обрав рис і гречку. Бо в подорожах для мене інші види злакових працюють негативно. Крім цього, у дорозі я буду підкріплюватися вареним м'ясом, рибою, овочами, фруктами, ягодами, шоколадом. Частина продуктів я буду купувати по дорозі в магазинах, щось везу з собою. Сподіваюся, що в цій експедиції мені дійде до комах. Адже під час подорожі, коли я перетнув практично всю Латинську Америку, мені доводилося дуже часто вживати в їжу комах. Крім їжі, для підтримки життєвого тонусу мені необхідний повноцінний сон - спати буду по 7 - 8 годин. Якщо я буду висипатися, то зможу зробити дуже багато, тим більше що кожен день за планом я повинен проходити не менше 30 км. Це моя норма. Але все залежатиме від рельєфу: якщо він складний, то можна за день пройти всього 5 км, а то й менше.</div> <p></p> <p> <i> </i></p> <div style="text-align: justify; "><i><i>- Який вантаж з собою понесете і чим саме укомплектовані ваші сумки?</i></i></div> <i> </i> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">- Це близько 50 - 60 кг. У сумках в мене все необхідне спорядження - термокостюм, спальний мішок і намет, ну і, звичайно ж, цивільний одяг. Причому всі речі якісні. Якщо хочете вижити в екстремальних умовах, не користуйтеся китайськими товарами. Везти весь вантаж буду на 12-кілограмовому візку, яку за моїм задумом з чорного металу зробив брат. Назвав візок «Травеліна» - мандрівна. Середня швидкість, з якою планую пересуватися, буде в середньому 5 кілометрів на годину.</div> <p></p> <p> <i> </i></p> <div style="text-align: justify; "><i><i>- Які небезпеки можуть зустрітися вам </i><i>дорогою?</i></i></div> <i> </i> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">- У соціальному плані - протягом усього маршруту можуть бути сутички з людьми, які взяли алкоголь або перебувають у наркотичному дурмані. І це може відбутися тільки у районі міст, набагато рідше - в лісі або на віддалених ділянках від населених пунктів. Є ще ймовірність бути збитим автомобілем на трасі. Я у своїй практиці знаходив двох людей, збитих автомобілями. Що стосується тварин, найбільшу небезпеку становлять ведмеді, які живуть в Сибіру. У степових зонах (Донецька та Запорізька області) мешкають вовкособаки. Це дуже небезпечні істоти, вони ходять великими групами, не видають звуків, нападають на людину без попередження. Вогонь не допомагає, і навіть постріли ... Біле море користується негативною репутацією. Я спробую знайти прогалини, які дозволять мені хоча б на початку шторму перетнути ділянки від острова Російський кузов до Соловецьких островів. Там небагато, всього 35 км. Але якщо я вчасно не вийду на острівну частину, то мене вітром винесе в море. Також небезпечна ділянка по річці Онега (Архангельська область), там я буду рухатися проти течії.</div> <p></p> <p> <i> </i></p> <div style="text-align: justify; "><i><i>- Унікальний ваш маршрут або по ньому вже хтось ходив?</i></i></div> <i> </i> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">- Всі маршрути, по яких я ходив, розроблені особисто мною, і вони не повторюються. Сенсу в повторенні немає, адже новий маршрут потрібен для того, щоб він визначав наші можливості. Адже якщо ми йдемо по одному і тому ж, у нас є знання, які дозволяють нам дістатися до мети.</div> <p></p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">Вже в Архангельську Сергій Гордієнко зустрінеться з місцевими школярами і розповість їм про свою пішу подорож. Також українець обов'язково відвідає Державний Північний морський музей, в дар якому передасть капсулу із землею з селища Седово. Не випадково це місто на півночі європейської частини Росії було обране паном Гордієнко як місце основної стоянки. Саме з Архангельська 28 серпня 1912 року на шхуні «Святий великомученик Фока» екіпаж з дев'яти осіб під керівництвом Георгія Сєдова відплив на Північний полюс. Тут 53-річний мандрівник поставить національний прапор України та Андріївський стяг, під яким йшла експедиція Сєдова.</div> <div style="text-align: justify; "> <br /> </div> <i> <div style="text-align: justify; "><i>Довідка від </i><i>«Вечірки</i><i>»: Сергій Гордієнко - професійний мандрівник, фахівець з екстремального одиночного виживання, історик-дослідник, міграціолог, етнограф, мандрівний філософ, письменник. Є дійсним членом ЮНЕСКО і ООН, академіком Міжнародної академії сталого розвитку суспільства </i><i>та особистості, дійсним членом Українського географічного товариства і почесним членом Національного географічного товариства США, академіком Міжнародної академії дитячо-юнацького туризму і краєзнавства, доцентом Київського університету туризму, економіки і права.</i></div> </i> <p></p> <p><i> </i></p> <div style="text-align: justify; "><i><i>У 1996 - 1997 рр.. він був інструктором з техніки виживання у високих широтах у складі Першої наукової української експедиції в Антарктиду. Здійснив семимісячний перехід вздовж Антарктичного півострова, за що отримав медаль від Українського Антарктичного Центру </i><i>«За вдалу зимівлю</i><i>». Протягом 1999 - 2000 рр..</i><i> пройшов </i><i>вздовж Південної Америки від м. Ушуайя (Вогняна Земля) до м. Мехіко (Мексика) - більш ніж 19 тис. км. У 2002 р. здійснив одноосібну експедицію під назвою </i><i>«Біле та Чорне</i><i>» (по дорозі з </i><i>«Варяг у Греки</i><i>») - 6 тис. км.</i></i></div> <i> </i> <p></p> <i> <div style="text-align: justify; "><i>До речі, перша документальна повість про життя Г.Я. Сєдова була опублікована на сторінках «Вечірки». Її автор - відомий журналіст і краєзнавець Михайло Альтер, з ініціативи якого і було створено музей Сєдова.</i></div> </i> <div style="text-align: justify; "> <br /> </div> <div style="text-align: justify; ">*Фото автора та з особистого архіву Сергія ГОРДІЄНКА.</div> Tue, 31 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7456 <div style="text-align: justify; ">Прес-центр Кембриджського університету оголосив про початок публікацій <i>Medical History</i></div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; ">Прес-центр Кембриджського університету оголосив про початок публікацій <a href="http://cup.msgfocus.com/c/12OCKVorOICgPrhHsnqGI01L" target="_blank"><i>Medical History</i></a>. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; "><i>Medical History</i> (&laquo;Історія медицини&raquo;) &ndash; міжнародний журнал з історії медицини та суміжних наук. Це видання стане провідним та основним виданням Кембриджу в галузі історії медицини, суміжних наук та охорони здоров&rsquo;я з відкритим доступом для авторів та гнучкою системою архівації. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Сімон Росс – директор з управління <i>Cambridge Journals</i>, сказав так: «На нас відповідальність за майбутнє видання «Історія медицини», а тому ми шукатимему компетентну редакторську групу, щоб разом представляти «Історію Медицину» світові. Ми можемо запропонувати йому гарне майбутнє серед світових провідних академічних історичних видань і поширювати на них усі технологічні переваги. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Редакція журналу переїхала в Центр історії глобального здоров’я в Університеті Йорка. Професор Стюарт Керролл – голова історичної кафедри Йоркського університету говорить: «Університету Йорка за честь мати відношення до такого визнаного в світі міжнародного журналу. Ми намагатимемося відігравати ключову роль в цій новій інформаційній епосі, коли настільки важливий глобальний доступ до видання». </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Благодійний фонд <i>Wellcome Trust</i> давно підтримує видання <i>Medical History</i> і тепло зустрів таку домовленість. Кларе Маттерсон – директор з напряму медичних гуманітарних наук та зобов’язань у Фонді, розповідає: «Ми раді працювати з видавництвом Кембриджського університету для забезпечення майбутнього цього важливого ресурсу для медично-історичної спільноти. Вивчення медицини з точки зору її історії та культури – це важлива частина нашої місії, а тому ми і надалі з нетерпінням шукатимемо високо якісного розуміння медицини з історичної точки зору».</p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Для детальнішої інформації відвідайте сайт видання: <a href="http://cup.msgfocus.com/c/12OCL6UN7NWvGDnRety9OeXI" target="_blank">journals.cambridge.org/medicalhistory</a></p> Mon, 30 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7449 <div style="text-align: justify; ">У короткому ролику цікаво розповідається про історію відкриття графену та фантастичні властивості, якими він володіє</div> Короткі новини/ <div style="text-align: center; "><embed type="application/x-shockwave-flash" pluginspage="http://www.macromedia.com/go/getflashplayer" type="application/x-shockwave-flash" pluginspage="http://www.macromedia.com/go/getflashplayer" src="http://www.youtube.com/v/MPrepwOt3o0?version=3&amp;amp;amp;feature=player_detailpage" allowfullscreen="true" allowScriptAccess="always" width="540" height="329" ></embed></div> <div> <p style="text-align: justify; "> <b><i>Відео</i></b><i>/ YouTube</i></p> <p style="text-align: justify; ">Дерек Муеллер із Сіднея (Австралія) разом з Крісом Стюартом виграв конкурс відео робіт <em>Cyberscreen Science</em> зі своїм відео роликом &laquo;Місія можлива: графен&raquo;. У короткому ролику цікаво розповідається про історію відкриття графену та фантастичні властивості, якими він володіє.     </p> <p></p> </div> Fri, 27 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7448 <div style="text-align: justify; ">Гравці он-лайнової гри <i>Foldit</i> показують вченим, як виглядають покращені ферменти </div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "> <table border="0" cellpadding="1" cellspacing="1" align="left"> <tbody> <tr><td style="border-image: initial; "><img src="/upload/medialibrary/038/03835e8d55baf2e8fcb165d24d6fe2a8.jpg" title="1.9872.jpg" border="0" alt="1.9872.jpg" width="300" height="211" /></td></tr> <tr><td style="border-image: initial; "><font size="2"><b style="text-align: justify; "><i>Зображення</i></b><span style="text-align: justify; ">/</span><i style="text-align: justify; ">Nature</i></font> </td></tr> </tbody> </table> </p> <p style="text-align: justify; ">Запеклі геймери годинами сидять перед комп&rsquo;ютерами, граючись з дизайном молекул в он-лайнові грі <i>Foldit</i>, розробленій Зоряном Поповичем і біохіміком Девідом Бейкером (обидва з Університету Вашингтона). В ній гравці граються із згортанням білків, сидячи вдома перед своїми екранами в пошуках досконалішої конфігурації молекул (з мінімальною енергією).</p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Про успішність таких ігор вже відомо, і на цей раз гравці гарно справилися ще з однією проблемою. Вчені використали доробки гравців в лабораторних умовах для створення ферменту з більш ніж 18 разів більшою активністю, ніж на початку. Результати опубліковані в журналі <i>Nature </i><i>Biotechnology</i>. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Розробка полягала в кращому дизайні ферменту, що бере участь в каталізі (розкладі) родини хімічних сполук, що має назву реакції Дільса-Альдера. Члени цієї великої родини реакцій посвюдно використовуються при виробництві від ліків до пестицидів, але отримати ензими, що брали участь в каталізі реакцій Дільса-Альдера до цього вченим не вдавалося. </p> Fri, 27 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7417 <div style="text-align: justify; ">Годинники на Землі чітко намагаються синхронізувати із Сонцем &ndash; може це лише витрачання часу? На зустрічі Світової асамблеї з радіокомунікацій Міжнародного телекомунікаційного союзу в Женеві, Швейцарія, подискутували на цю тему. </div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; ">Годинники на Землі чітко намагаються синхронізувати із Сонцем &ndash; може це лише витрачання часу? На зустрічі Світової асамблеї з радіокомунікацій Міжнародного телекомунікаційного союзу в Женеві, Швейцарія, подискутували на цю тему. </p> <p style="text-align: justify; ">Обговорювали чи зупинити додавання кожного року до календаря додаткової секунди – завдяки якій атомні годинники йдуть в ногу з обертанням Землі та позицією Сонця в небі. Але делегатам так і не вдалося прийти до спільного рішення, а тому питання відклали до 2015 року. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">З 1972 року міжнародні часові зони були визначені проти <i>UTC</i> – Універсального координованого часу, який основувався на середньому показнику сигналів з близько 400 атомних годинників по всьому світу. Додаткові секунди набігають до близько однієї хвилини за кожні 60-90 років. Але люди сперечаються, чи потрібно це робити. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Існує багато проблем з цим: у програмного забезпечення таке &laquo;додавання&raquo; викликає труднощі. Так, зокрема, зазвичай додавання оголошується лише за шість місяців і тільки Міжнародною службою обертання Землі (Німеччина). Це збільшує ризик невідповідностей комп&rsquo;ютерних систем, що може викликати серйозні проблеми з комунікацією, наприклад, при використанні систем навігації. </p> <p> </p> <div style="text-align: justify; ">Проте делегати з Британії стверджують, що не готові міняти час без серйозної на те причини. Над цим питанням сперечаються вже останні 10 років, і також багато хто виступив за відміну таких додаткових секунд, але такі зустрічі часто ігнорують, жаліються деякі делегати. Також не виключається до прийняття остаточного рішення альтернатива додаткової «години» на кілька сторіч.</div> Thu, 26 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7415 <div style="text-align: justify; ">Наскільки &laquo;нерівним&raquo; може бути час і космос &ndash; вирішувати гамма-всплескам  </div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; ">7 мільярдів років тому почалися перегони між двома енергетичними фотонами, пройшовши майже пів-космосу і віртуально фінішувавши в нічию. В результаті: теоретично можна зменшити межу, наскільки &laquo;зернистим&raquo; може бути час і простір. Якщо звичайно витримають критику.</p> <p> </p> <table border="0" cellpadding="1" cellspacing="1" align="left"> <tbody> <tr><td style="border-image: initial; "><img src="/upload/medialibrary/351/35169a80db094eca9e789fda7d6cd85b.jpg" title="1.9768.jpg" border="0" alt="1.9768.jpg" width="300" height="200" /></td></tr> <tr><td style="border-image: initial; "><font size="1"><b style="text-align: justify; "><i>Зображення:</i></b><i style="text-align: justify; "> завдяки таким гамма-всплескам <br /> можна вивчати «зернистість» простору <br /> та часу, про яку говорять деякі квантові теорії <br /> (JULIAN BAUM/SCIENCE PHOTO LIBRARY</i><i style="text-align: justify; ">)</i></font> </td></tr> </tbody> </table> <p style="text-align: justify; ">І знову згадаємо про <a href="http://nauka.in.ua/news/short/article_detail/7407" >219 зустріч</a> Американського астрономічного товариства в Остіні (штат Техас), де Роберт Неміроф з Мічиганського технологічного університету представив свою роботу, покладаючись на дані аналізу короткоживучого потужного зоряного вибуху, відомого як гамма-сплеск, ГС (<i>GRB</i>). Цей сплеск був зафіксований гамма-обсерваторією НАСА &ndash; космічним телескопом ГЛАСТ в травні 2009 році і отримав назву GRB 090510A. В основному аналіз базувався на вивченні двох фотонів – один мав енергію 25 ГеВ, інший – близько 1,5 ГеВ, і мали різницю лише 0,00136 секунди. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">І так за результатами дослідження, якби фотони стартували в один і той же самий час, то швидкість світла не може відрізнятися на більш ніж 7 частин на 1 мільярд трильйонів – ліміт, подібний до того, що колись отримав при вивченні низько енергетичних фотонів астроном Бред Шефер (зараз Єльський університет), з іншого ГС, записаного десять років тому. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">За деякими теоріями квантової гравітації час та простір не зовсім рівний і послідовний, він складається з окремих елементарних одиниць, або зерен – розміром менш ніж 1 трильйонна частка діаметра атома водню. Це десь порядок 10^-35 м і також відомий під назвою довжина Планка. В простому поясненні, фотони з найбільшими енергіями мають довжини хвилі порядку Планковських довжин, а тому ймовірніше будуть взаємодіяти і сповільнюватися цими «зернами» - нерівностями часу і простору. І хоча такий ефект сповільнення дуже малий, він збільшується, коли частинки подорожують мільйони років по величезним просторам космосу. Результати Немірофа встановлюють більш чіткі обмеження на швидкість світла за енергією, що в свою чергу визначає розмір цих нерівностей в просторі та часі. Вчені отримали дані, що така зернистість простору і часу стає суттєвою лише на довжинах порядку 1/500 довжини Планка. Це може накладати значні обмеження теорій квантової гравітації, деякі з яких потребують, щоб ефект спостерігався на більших масштабах.</p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Є лише 1 % вірогідності того, що фотони точно не вийшли в один той і той же час, і це значно збільшує похибку, якої фізикам недостатньо для підтвердження теорії. Завдяки іншим віддаленим джерелам ГС, що мають більше ніж два енергетичних фотони, можна б було збільшити правдивість результату, говорить Неміроф. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">В 2009 році в аналізі, проведеному іншими вченими на чолі з Власіо Васільйо з дослідницького інституту <i>CNRS</i> (Університет Монпельє, Франція), по схожому ГС, отримали результат, що різниця в часі прибуття фотонів – один з енергією близько 31 ГеВ, інші – в мільйон разів меншої – була 9/10 секунди. Це більший проміжок часу, і дозволяє часу і простору бути «нерівномірними» на масштабах порядку довжини Планка. І ці дані мають більшу статичну значимість. До того ж, дослідники отримали ці результати двома незалежними методами.</p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Які рамки більш точні (щодо зернистості простору і часу), залежить від того, яка значимість вам потрібна, додає фізики-теоретик Сабіна Хоссенфельдер (Північний інститут теоретичної фізики, Стокгольм). </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Фізики з різних експериментів використали різні методи: так, Васільйо зосередився на більш ширшій, цілісній структурі сплеску, а Неміроф на детальній мікроструктурі, а також вивченні енергетичних фотонів на одному з трьох імпульсів сплеску. Тому така зосередженість дозволила йому виміряти більш менший ефект, але при цьому з&rsquo;явилася значна статистична похибка. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Так, Сабіна вважає, що ліміт Немірофа на таку варіативність швидкості світла скоріше всього, є певним відгуком на недавній експеримент ОПЕРА щодо того, що <a href="http://nauka.in.ua/news/short/article_detail/6727" >нейтрино подорожують швидше за світло</a>. Якщо це так, то через «зернистість» простору і часу частинки з більшими енергіями подорожують повільніше, і це досить велике спотворення простору і часу.  </p> Wed, 25 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7416 <div style="text-align: justify; ">Ретельно витанцьовуючи то вниз, то вгору, жук-гнойовик визначає орієнтацію в просторі та виправляє навігаційні помилки</div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><i><b>Зображення/</b><a href="http://safetycultureworld.blogspot.com/2010/08/dung-beetle.html" >SCW</a></i></p> <p style="text-align: justify; ">Ви ніколи не задумувалися, чому коли жук-гнойовик котить свій шмат гною, він періодично зупиняється, залазить на нього і &laquo;витанцьовує&raquo;? Так, в серій експериментів, результати яких були опубліковані в журналі <i>PLoS ONE</i>, показано, що зазвичай гнойовики так роблять, коли збиваються зі свого курсу або натрапляють на перешкоду.</p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Вчений Емілі Бьорд з Університету Лунда, яка проводила дослідження, давно знала, що гнойовики можуть бачити поляризоване світло і тому коли вона перекрила їм таку можливість «бачити» небо, вони ставали дезорієнтованими. Вона вважає, що жуки покладаються на такі собі візуальні підказки з неба, які дозволяють їм триматися вздовж прямої лінії, і коли вони залазять на шар гною, вони «фотографують» небо і порівнюють ці знімки з тим, що бачили і запам&rsquo;ятали.   </p> Tue, 24 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7409 <div style="text-align: justify; ">Поєднавши разом усі зображення, вчені вперше стали свідками смерті комети, яка попадає в атмосферу</div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення</i></b><b><i>/</i></b><i> SOHO (ESA &amp; NASA) </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">В червні 2011 року комета розміром з футбольне поле занурилася в пекучу сонячну атмосферу (на зображенні), розлетівшись на десятки або навіть більше шматків, що випаровувалися близько 20 хвилин. В обсерваторії СОГО &ndash; СОнячній та Геліосферній Обсерваторії (спільній місії НАСА та Європейського космічного агентства) спостерігали більш ніж 2,100 таких комет, які попадали в сонячну атмосферу, проте вченим лишалося тільки уявляти як помирають ті, яких так і невидно за сонячним гігантом, що блокує пряме сонячне світло від датчика зонду. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Але справжнісіньку смерть комети, що зникла минулого літа, спостерігали в Обсерваторії сонячної динаміки (<i>SDO</i>), де зазвичай неможливо вирізнити тьмяне світло комети на фоні яскравого сонця. Поєднавши разом усі зображення з <i>SDO</i>, вчені вперше стали свідками смерті комети, коли та розгортається. Дослідники оцінюють, що ультра-яскрава комета, яка приблизно важить як добрий авіаносець, спалахнула на відстані 62,000 миль (близько 100,000 км) від поверхні Сонця, перед тим як зникнути. Відео можна переглянути <a href="http://www.nasa.gov/mission_pages/sunearth/news/comet-death.html">тут</a> (офіційний сайт НАСА). </p> Tue, 24 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7408 <div style="text-align: justify; ">Когнітивні здібності стабільні впродовж життя &ndash; показало дослідження на шотландцях </div> Короткі новини/ <table border="0" cellpadding="1" cellspacing="1" align="left"> <tbody> <tr><td style="border-image: initial; "><img src="/upload/medialibrary/28a/28add40b4a1b30804401ce4c2ca2db0f.jpg" title="1.9842.jpg" border="0" alt="1.9842.jpg" width="300" height="195" /></td></tr> </tbody> </table> <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення:</i></b><i> наскільки довго інтелектуальні здібності залишатимуться при вас &ndash; залежить від ваших генів (Peter Dazeley/Getty) </i></p> <p style="text-align: justify; ">Дослідження, яке почалося ще 80 років тому, піднесло нам новий сюрприз. Дослідники продовжили досліджувати учасників експерименту, яким на початок дослідження було лише 11 років. Усе це робилося заради того, щоб зрозуміти роль наших генів в підтримці інтелекту впродовж життя. </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідники давно цікавилися, як з віком змінюється здібність до пізнання, і чому у деяких впродовж життя вона змінюється набагато швидше, ніж в інших. Але в минулому, дослідження з вивчення пов&rsquo;язаного з віком інтелекту часто проводилися лише за участю людей похилого віку. </p> <p style="text-align: justify; ">Та вже наприкінці 90-х років минулого сторіччя психолог Іан Дері з Університету Едінбург (Великобританія) разом з колегами виявили, що в дослідженні за участю шотландців, чітко прослідковується дві окремі тенденції, що дозволяє їм просунутися далі в цих дослідженнях. В 1932 році та 1947 були проведені широкі дослідження інтелектуальних здібностей серед кількох тисяч 11-річних шотландських дітей. Результати цих досліджень протягом десятиліть лишалися закритими. </p> <p style="text-align: justify; ">Він і колеги приступили до пошуку тих самих дітей, які вже зараз були далеко не дітьми, і навіть не пам’ятали, що брали участь в експерименті. Вчені зібрали їх зразки ДНК, і знову провели інтелектуальний тест з близько 2,000 учасниками того експерименту, багатьом з них було вже за 65 років...</p> <p style="text-align: justify; ">Попередні аналізи даних показали, що рівень інтелекту в дитинстві відповідає такому і в похилому віці. Проте, як говорить Дері, навіть тут були виключення: &laquo;у кого він, навпаки, збільшувався, у кого зменшувався&raquo;. Якщо коротко говорити про результати, у деяких «з віком» інтелект «старішав» швидше за інших. Тому Дері і його колеги взялися вивчати, чому так відбувалося.</p> <p style="text-align: justify; ">Вони проаналізували зразки ДНК, зібрані ними на наявність більш ніж півмільйона загальних генетичних варіантів, кожен з яких відповідав за одну букву в геномі. Потім вони порахували чи ці варіанти пов’язані з когнітивною сталістю – наскільки інтелект підтримується впродовж життя. </p> <p style="text-align: justify; ">Вибірка з 2,000 людей занадто мала, щоб говорити про статистичну достовірність зв'язоку між генами та когнітивною стабільністю. Вчені знайшли, що ці варіанти відповідають за близько чверть відмінностей в когнітивній стабільності. Визначити зміни в послідовностях ДНК, що лежать в основі цієї риси, це ступний крок для вчених. </p> <p style="text-align: justify; ">Яков Штерн, з Медичного центру Університету Колумбія (Нью-Йорк), який вивчав вплив факторів середовища, таких як освіта, тип роботи і спосіб відпочинку, на «старіння» інтелекту, говорить, що цікаві дані, отримані на шотландцях, ясно вказують на роль спадкового фактора в пов’язаному з віком падінні когнітивності. Проте він також і досі впевнений, що при цьому відбувається взаємодія з факторами навколишнього середовища, що робить організм більш або менш уразливим до впливу факторів оточуючого середовища на інтелект.</p> <p style="text-align: justify; ">Деякі індивідуальні генетичні варіанти, що впливають на інтелект впродовж життя, можуть з’явитися під час, наприклад, пошуку дослідниками причин дегенеративних хвороб. Так чи інакше, Дері та колегам знадобиться більше даних, як і учасників, що дорослішатимуть по ходу експерименту.</p> Mon, 23 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7407 <div align="justify">Астрономи склали найбільшу на сьогодні відому мапу поширення темної матерії у Всесвіті</div> Короткі новини/ <div align="justify"><em><strong>Зображення:</strong> світлі райони - це скупчення темної матерії у філаментах та клубках (L. Van Waerbeke, C. Heymans, and CFHT Lens collaboration)</em> <br /> <br /> Астрономи створили найбільшу відому на сьогодні мапу темної матерії у Всесвіті. Ця невидима речовина не випромінює світла, але впливає силою своєї гравітації на все довкола. Вважається, що темна матерія складається з невідомих елементарних частинок і її більше, ніж звичайної матерії, з якої складаються зірки, планети і ми з вами. <br /> <br /> На новій карті показано, що темна матерія зосереджена великими скупченнями, а також волокнама з гігантськими порожніми областями між ними, точно так, як передбачалося комп&rsquo;ютерним моделюванням. &laquo;Ми дуже щасливі з того, що наші результати співпали з теоретичними прогнозами&raquo;, говорить астрофізик Людовік Ван Ваербеке з університету Британської Колумбії, що у Ванкувері (Канада). <br /> <br /> Як можна вносити на мапу щось невидиме, важко уявити, але насправді це не зовсім складно. Подібно до того, як невидима людина, яка спала на вашому ліжку, залишить складки на простирадлах, так і гравітація невидимої темної матерії «спотворює» фонову форму галактик. <br /> <br /> Для складання мапи темної матерії використовують ефект «слабкого лінзування». Колега Ван Ваербекса Катрін Хейманс з університету Едінбурга, що в Британії, говорить, що це «перший важливий крок до розуміння темного Всесвіту». <br /> <br /> Команда витратила 5 років, працюючи на 340-мегапіксельній камері <i>MegaCam</i> на 3.6 метровому телескопі <i>СFHT</i> на Мауна-Кеа (Гаваї), візуалізуючи 10 мільйонів галактик на відстані приблизно 6 мільярдів світлових років. «Наша мапа майже в сто разів більша від тих мап, що є на сьогодні», говорить Ван Ваербекер. Статистичний аналіз форм галактик показав просторовий розподіл проміжної темної матерії. <br /> <br /> Результати, представлені на 219 з’їзді Американського астрономічного товариства, дуже схожі на ті, які передбачалися комп’ютерними симуляціями еволюції Всесвіту, що стосувалися припущень про те, що темна матерія збирається в «космічну павутину», яка складається з ниток і вузлів. Брили вузлів, де сконцентрована більшість темної матерії, акуратно збігаються з величезними скупченнями галактик, так само як припускають космологічні теорії. <br /> <br /> Насправді, говорить астрофізик Рейчел Мандельбаум з Прінстонського університету, «проекти, як Дослідження лінзуванням від <i>CFHT</i> можуть бути використані для перевірки теорій темної матерії і загальної теорії відносності». На даний час Ван Ваербекер говорить, що «мапи показують саме те, що ми очікували». Іншими словами, результати підтверджують поглядів, яких сьогодні дотримуються у фізиці, про характер та еволюцію Всесвіту. <br /> <br /> За словами члена команди Фергуса Сімпсона з університету Едінбурга дослідження лінзуванням показують не тільки те, як темна матерія заломлює світлові промені, але і як вона скупчується з часом. Результати, за його словами, вже виключили ряд пропонованих альтернатив до загальної теорії відносності Ейнштейна. Наприклад, Сімпсон каже, що теорія, відома як Модифікована ньютонівська динаміка, більше не підтверджується даними про темну матерію. <br /> <br /> В той час коли дослідження лінзуванням виявили розподіл темної матерії, інші види спостережень, запланованих на найближче майбутнє в інших проектах, дозволять пролити світло на ще більш загадкову <u>темну енергію</u>, яка відіграє роль в прискоренні розширення Всесвіту, пояснює Хейманс. Майбутній європейський космічний телескоп під назвою Евклід буде здійснювати ці два типи спостереження одночасно, говорить Хейманс. <br /> </div> Fri, 20 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7406 <div align="justify">Плодова мушка дрозофіла &ndash; звичайний модельний об&rsquo;єкт в генетичних дослідженнях. Тепер вчені створили тривимірну модель її геному</div> Короткі новини/ <div align="justify"><em><strong>Зображення:</strong> плодова мушка дрозофіла &ndash; звичайний модельний об&rsquo;єкт в генетичних дослідженнях. Тепер вчені створили тривимірну модель її геному (David Scharf/Science Faction/Corbis)</em> <br /> </div> <p align="justify">На тривимірній карті великої роздільної здатності можна побачити як взаємодіють хромосоми багатоклітинного організму &ndash; початок ери 3-D генетики. <br /> </p> <div align="justify">Десять років тому, відразу після того, як був секвенований повний геном, з&rsquo;явилася ідея створення тривимірної карти. Сьогодні вченими така карта розроблена. Це важливий крок для пізнання механізму взаємодії хромосом між собою. Хромосоми та їх гени розташовані в ядрі неабияк, а за специфічним принципом, тому що навіть визначивши генні послідовності, ми чомусь не можемо пояснити їх функцію, тому вчені взялися за дослідження просторової організації генів. Таке 3-D укомплектування хромосом в ядрі &ndash; чергова надбудова в контролі геному, дозволяє навіть генам, розташованим на великій відстані від одного, взаємодіяти і регулювати один одного. <br /> </div> <p align="justify">Така тривимірна карта була опублікована в журналі Cell. На ній видно, що геном плодової мушки дрозофіли поділений на окремі фізичні домени. Активні гени знаходяться в фізично однакових доменах, а гени, функція яких пригнічена через епігенетичні маркери (хімічні групи, що приєднуються до ДНК та пов&rsquo;язаних з ними білками, але не змінюють послідовність генного коду) розташовуються у фізично інших окремих доменах. <br /> </p> <div align="justify">Дослідники визначили специфічні протеїни, пов&rsquo;язані з межами доменів, і запропонували, що вони повинні зупиняти взаємодію за межами цих доменів. І хоча це виглядає загалом як правда, але поки що не зовсім так. <br /> </div> <p align="justify">Фактично, активні та неактивні домени мають тенденцію асоціювати один з одним. Але якщо активні домени &laquo;протягують руку&raquo; і взаємодіють з віддаленим локусом, розташованим навіть на іншій хромосомі, неактивні домени охочіше взаємодіють лише зі своїми власними хромосомними регіонами. <br /> </p> <div align="justify">Навіть при геномі з кількістю генів порядку тисячі, це потенційно 1,000 зв&rsquo;язків, а тому близько мільйона послідовностей. Щоб провести статистичний аналіз може знадобитися визначити навіть більше &ndash; можливо десять мільйонів. На карті людського геному було б неможливо визначити достатню кількість пар генів, щоб отримати карту нормальної роздільної здатності. У дрозофіли 13,600 генів, це близько на 9,000 генів менше, ніж у людини. Команді вчених довелося визначити 360 мільйонів нуклеотидних послідовностей для цього дослідження. <br /> </div> <p align="justify">Тепер можна чекати на появу шквалу повідомлень про нові тривимірні карти хромосом. Але кожна карта &ndash; унікальна для кожної клітини в популяції: різні клітини &ndash; різні карти. <br /> </p> <div align="justify">Проте з цього ряду можна буде виділити загальні принципи геномної організації. І можна буде дати відповідь на вічне питання, чи впливає структура геному на функції генів. <br /> </div> Thu, 19 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7382 <div style="text-align: justify; ">Дослідники визначили набір генів, які запобігають неправильному фолдингу білка (упакуванню). Останнє може стати причиною появи ряду хвороб</div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення:</i></b><i> дослідники виявили дев</i><i>&rsquo;</i><i>ять генів, що відповідають за здоров</i><i>’</i><i>я клітин та захист їх від пошкоджень. Наступне завдання: з</i><i>’</i><i>ясувати як ці девять генів співпрацюють (snickclunk/Flickr)</i><i> </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідники визначили набір генів, які запобігають неправильному фолдингу білка (упакуванню). Останнє може стати причиною появи ряду хвороб. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Для виконання своєї функції в клітині білок має належним чином упакуватися в певну форму. Якщо цього не станеться, можуть виникнути проблеми &ndash; для більше ніж 300 хвороб причиною є неправильний фолдинг білка, агрегація, та врешті решт зупинка нормального функціонування клітини та її смерть. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">В новій роботі знайшли гени, а також шлях, яким запобігається неправильне упакування протеїнів та токсична агрегація. Це допомагає підтримувати клітини здоровими. Також знайшли невеликі молекули, які проводять терапію для пошкоджених клітин і допомагають їм відновлюватися та ставати знову здоровими. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Наступним кроком, розповідає професор біології Північно-західного Університету Річард Морімото, має стати вивчення їх взаємодії між собою. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідження було опубліковано на ресурсі <i>PLoS Genetics</i>. Об’єктом став представник круглих червів <i>C. </i><i>elegans</i>. Відомо, що такі невеличкі тварини є дуже цінними дослідницькими інструментами через свій невеликий та повністю відомий геном. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">В своїй роботі Морімото з колегами перевірили близько 19 000 генів <i>C. </i><i>еlegans</i>. Вони зменшували експресивність кожного гена на певний час і дивилися, чи впливало це на агрегацію білка в клітині. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Чи впливає пригнічення роботи гена на підвищену агрегацію або все таки ні? </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідники виявили 150 генів, що мають такий ефект. Потім вони провели ряд тестувань і остаточно визначили дев’ять генів завдяки яким клітини були здоровими. (Ці гени мали позитивний ефект на різні протеїни, пов’язані з різноманітними хворобами). </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Ці дев’ять генів характеризують нормальну роботу гомеостазу, завдяки якій відбувається захист протеому тварин (сукупність білків організму) від білкових пошкоджень. Це не 150, а тому з’ясувати принцип роботи цих генів, вже легше. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">В другій роботі Морімото і колег, опублікованій в <i>Nature Chemical Biology</i>, вони показали результати скринінгу близько одного мільйона невеликих молекул в культурі людських клітин. Вони шукали ті, що відновлюють здатність клітини до самозахисту від пошкоджень. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Вони визначили 7 класів сполук (поділ за хімічною структурою), які підвищують здатність клітини утворювати більшу кількість захисних молекулярних шаперонів, які відновлюють належний фолдинг білка. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Вони назвали їх регуляторами протеостазу. Коли хворим тваринам вводили ці молекули, вони поверталися до нормально стану. 30 багатообіцяючих молекул об’єднали в 7 класів. Проте їх ефективність різниться між собою.</p> <div style="text-align: justify; ">Про детальний механізм їх функціонування поки що невідомо, проте вони вже зараз представляють гарну мішень для майбутньої розробки ліків. </div> Wed, 18 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7381 <div style="text-align: justify; ">Нащадків можна підготовити до швидшого росту в тій же температурі води, що і вирощувалися їх батьківські особини, говорять дослідники</div> Короткі новини/ <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення</i></b><i>: управляючи умовами вирощування тварин перед їх розмноженням, можна отримати більшу продуктивність від </i><i>майбутніх поколінь (crowdive/Flickr</i><i>) </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Нащадків можна підготовити до швидшого росту в тій же температурі води, що і вирощувалися їх батьківські особини, говорять дослідники. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Така підготовка має назву транснащадкова пластичність (ТНП). Вона відбувається всякий раз, коли через вплив сигналів навколишнього середовища, якому піддаються батьківські форми до періоду розмноження, змінюється відповідь нащадків на умови середовища. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Стефан Мунх &ndash; доцент в Університеті Стоуна Брука і Сант&rsquo;яго Салінас вірять, що знайшли перші свідчення термальної ТНП у хребетних. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Мунх і Салінас знаходять ТНП як альтернативу механізму швидкої відповіді на зміну клімату. &laquo;З позиції глобальної зміни клімату температурні ефекти ТНП можуть бути дуже важливим механізмом вирішення проблем зміни температурного режиму&raquo;. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">В експерименті, опублікованому в <i>Ecology Letters</i>, вони зібрали кілька сотень дорослих карпозубиків (<i>Cyprinodon variegatus</i>) з національного приморського парку в <i>Gulf Breeze</i> (штат Флорида) і помістили їх в лабораторні умови університету в серпні 2009 року. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Для перевірки механізму термального ТНП в процесі росту, такі батьківські особини піддавали впливу різних температур, а потім вимірювали швидкість росту їх нащадків. Після того як сім днів на батьківські особини діяли температурою, швидкість росту нащадків була такою ж, що і у батьків. Після 30 днів температурного впливу вони росли швидше при батьківській температурі. «Для швидкості росту нащадків мало значення, чи батьки вирощувалися при тій же температурі, що і потім нащадки». </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дуже мало відомо про вплив ТНП на фізіологію організму. З практичної точки зору, якщо цей ефект працюватиме і в інших видів, управляючи батьківськими умовами вирощування, можна досягти кращої продуктивності нащадків при тих же температурних умовах вирощування.   </p> Tue, 17 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7362 <div style="text-align: justify; ">Дослідники з США закачуватимуть діоксид вуглецю в свердловину природного газу і отримуватимуть метан</div> Короткі новини/ <table border="0" cellpadding="1" cellspacing="1" align="left"> <tbody> <tr><td style="border-image: initial; "><img src="/upload/medialibrary/e09/e09eabe000cd743189dafb354f661369.jpg" title="1.9758.jpg" border="0" alt="1.9758.jpg" width="300" height="199" /></td></tr> </tbody> </table> <p style="text-align: justify; "><b><i>Зображення:</i></b><i> природний газ можна видобути з-під вічної мерзлоти, вводячи в свердловину вуглекислий газ </i><i>(S. KAZLOWSKI/DANITA DELIMONT PHOTOGRAPHY/NEWSCOM</i><i>)</i><i> </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Цього місяця, вчені перевірятимуть новий метод екстракції (виділення) метану з надр вічної мерзлоти Аляски: вони використовуватимуть вуглекислий газ традиційних свердловин для витіснення необхідного природного газу. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Пілотний експеримент вияснятиме можливість видобутку з газових гідратів метану: молекули метану містяться в крижаних кристалах. Такі гідрати існують під морським шельфом і в піщаних породах глибоко під Арктичною тундрою. Це потенційні резерви додаткового природного газу. Але їх видобуток дуже складний та дорогий. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Тестування проводиться Міністерством енергетики США (<i>DOE</i>) спільно з нафтовою компанією <i>ConocoPhillips</i> (Хьюстон, Техас), і <i>JOGM</i><i>ЕС</i> (<i>Japan Oil, Gas and Metals National Corporation</i>). Дослідники накачуватимуть СО₂в свердловину в затоці Брадхо-Бей (Аляска) в гідратні відкладення. Якщо все йтиме по плану, молекули вуглекислого газу обмінюватимуться на метан в гідратах, не чіпаючи кристали води і вивільняючи метанові молекули. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Свердловини газових родовищ Брадхо-Бей містять велику концентрацію вуглекислого газу &ndash; близько 12 % від усього газу. Потрібно з ним щось робити. Один із методів, поховати газ під землю. Надлишок вуглекислого газу до цього вже закачували в деякі традиційні свердловини, щоб сприяти виділенню останніх крих природного газу. Використовувати його для екстракції метану також гарна ідея. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Для перевірки використовуватиметься свердловина <i>Ignik Sikumi</i>, створена на крижаній платформі минулої зими. Буде встановлено спеціальне обладнання (опто-волоконні кабелі для вимірювання температури в свердловині, а також труби для закачування вуглекислого газу) . Все це унікальне, спеціально розроблене устаткування. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Завдяки компанії <i>ConocoPhillips</i> вчені отримали доступ до місця. Одна з найбільших перешкод, розповідає один із учасників дослідження, отримати дозвіл виробничої компанії провести на її території дослідження. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Під час тестування дослідники вводитимуть газоподібний азот в гідратні відкладення для того, що виштовхнути будь-яку зайву воду в системі, бо якщо цього не зробити, вона може замерзнути і заблокувати шлях метану. Далі потрібно накачати мічений ізотопами СО₂ і дозволити йому &laquo;промокнути&raquo; там протягом тижня. Це допоможе перевірити, чи введений вуглець дійсно обмінюється з вуглецем в гідратах. Потім команда скине тиск в свердловині і спробує поглинути як метан, так і вуглекислий газ. «Ми продовжуватимемо скидати та поглинати метан доки нам вистачить часу та грошей, подивимося, скільки можна буде отримати таким способом», говорить один із учасників проекту. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Це не перша спроба виділити метан з гідратів. В 2002 році в північній Канаді проводили експеримент на території Маллік, коли закачували гарячу воду під землю для розчинення гідратів та виділення метану. В 2009 році тут продовжили тестування із застосуванням зниження тиску. Останній спосіб виглядає більш комерційним. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Завдяки методу обміну метан-вуглекислий газ можна уникнути необхідності додавання води, а також запобігає ризику плавлення шельфових відкладень гідратів, також можна позбутися небажаних газів, що зменшуватиме ціну промислового виробництва. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Зараз в такому метані у США немає такої нагальної потреби, поки є доступ до більш дешевого природного газу. Але для Японії це більш актуально: країна планує відкрити короткотривале виробництво на свердловині в прибережній зоні <i>Nankai Trough</i> в 2013 році.      </p> Tue, 17 Jan 2012 00:00:00 +0200 http://www.nauka.in.ua/news/archive/article_detail/7361 <div style="text-align: justify; ">Хитрість в тому, щоб розірвати промінь світла, і тоді якщо об&rsquo;єкт пройде крізь нього саме в цей момент, він залишиться непоміченим</div> Короткі новини/ <div style="text-align: center; "><embed type="application/x-shockwave-flash" pluginspage="http://www.macromedia.com/go/getflashplayer" src="http://www.youtube.com/v/GXxzBvN4sKM?version=3&amp;feature=player_detailpage" type="application/x-shockwave-flash" allowfullscreen="true" allowScriptAccess="always" width="540" height="329" ></embed></div> <p style="text-align: justify; "><b><i>Відео:</i></b><i> м&rsquo;ячик проходить крізь зелений промінь лазера та залишитися непоміченим (Cornell University</i><i>) </i></p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Дослідники Корнелського університету показали на відео такий собі &laquo;часовий плащ&raquo; - хоча і дуже в маленькому масштабі - під час передачі інформації світловим променем об’єкт зникає. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Хитрість в тому, щоб розірвати промінь світла, і тоді якщо об’єкт пройде крізь нього саме в цей момент, він залишиться непоміченим, розповідає професор прикладної фізики Корнелського університету Олександр Гаєта. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">Гаєта разом з колегами створили як вони їх називають часові лінзи, за допомогою яких можна маніпулювати сигналами в часі по аналогії зі скляним лінзами, які можуть фокусувати світло. Вони використали метод змішування «чотирьох хвиль», де два промені світла, «сигнал» та «насос», одночасно проходять крізь оптичне волокно. </p> <p> </p> <p style="text-align: justify; ">При створенні тимчасового провалу співробітники використовували лазерний промінь зеленого кольору, який пропускали через дві лінзи. Перша розділяла світло на два потоки (швидкий і повільний), а друга приводила розщеплений промінь у початковий стан. У результаті вийшла своєрідна пульсація лазера, яку неможливо зафіксувати. Іншими словами, та мить, коли лазер «миготить», залишається непомітною. Таким чином, про подію, яку вченим вдасться «вкинути» в цю тимчасову щілину, ніхто ніколи не дізнається.</p> Mon, 16 Jan 2012 00:00:00 +0200