В статті «Tоп-10 відкриттів 2011 року» (Top 10 Discoveriesof 2011) журналу «Archaeologe» (номер за січень/лютий 2011, том 65, № 1; видання Археологічного Інституту Америки) визначено 10 найвидатніших археологічних відкриттів 2011 року.

«Коли ми озираємось назад на 2011 рік, то бачимо, що він майже напевно визначатиметься політичними та економічними потрясіннями. У той же час, коли західні країни були приголомшені глобальним економічним спадом, люди на Близькому Сході і в Північній Африці скидали глав держав, що були при владі протягом десятиліть. «Арабська весна», якою була названа низка революцій, матиме далекосяжні наслідки не тільки для суспільств, де вона мала місце, але і для археології. Огляд річних подій не буде повним без перегляду археологічних пам’яток у постраждалих районах, щоб визначити місця, пов'язані з найдавнішими цивілізаціями світу, від Апамеї в Сирії до Саккари в Єгипті, які залишаються неушкодженими.

Звичайно, в 2011 році також проходили і традиційні польові роботи. Археологи виявили в Йорданії одну з перших будівель у світі. У Гватемалі в гробниці майя знайдені рідкісні свідоцтва існування жінки-правителя. В Шотландії був знайдений човен 1,000-річної давнини з похованням вікінга в ньому.

Ми також стали свідками того впливу, який технологія продовжує чинити на археологію. Дослідники використовували проникаючий під землю радар для огляду місця розташування римської гладіаторської школи і створення її цифрової моделі, що показує як вона колись виглядала. А вчені, що вивчають ранніх гомінідів, перенесли їх дослідження в онлайн, створивши наукове співтовариство блогів. Команда попросила допомоги, щоб визначити, чи вони насправді знайшли скам'янілий зразок шкіри, якому, здається, більше 2 мільйонів років. Ці проекти є явним свідченням того, що в культурах по всьому світі відбуваються радикальні зміни, так само як і в практиці та процесі археології».

Поховання вікінга в човні - Арднахмурхан, Шотландія

Автор: Кейт Равіліус

Зображення: художня концепція показує, як захоронення, можливо, виглядало спочатку (Sarah Paris)

Вражаюче поховання вікінга в човні було виявлено в 2011 році на узбережжі Арднамурхан (Ardnamurchan), віддаленому районі західної Шотландії (історична область та півострів на заході Шотландії, найзахідніша область острова Великобританія - прим. пер.), перше таке поховання знайдене на найбільшому острові Британського архіпелагу - Великобританії. Вікінг, який, як вважають, загинув більше 1000 років тому, був скоріш за все високопоставленим воїном. Він був похований, лежачи у човні довжиною 16 футів (1 фут = 30,48 см) разом з артефактами, в числі яких меч зі срібною інкрустацією на рукояті, щит, спис, сокира і ріг для пиття. «Рівень збереження об'єктів і коло речей знайдених в похованні, роблять його одним з найбільш важливих поховань вікінгів, знайдених у Великобританії», - говорить Колін Батей, вікінгознавець з Університету Глазго.

Неолітичні общинні центри - Ваді Файнан, Йорданія

Автор: Ніхіл Свамінатан

Фото/Девід Олівер, Археологічний проект WF16

Деякі знахідки, в тому числі ступки для розтирання зерна, що були знайдені в піднятій платформі в центрі структури, наводять на думку, що люди того часу могли використовувати будівлю як місце для колективної переробки рослин, таких як ячмінь і фісташки. O75, можливо, додатково являлася місцем зборів общини. «Це могло бути місце, де невеликі групи людей збиралися разом на періодичній основі», - говорить А. Найджел Горінг-Морріс, археолог доісторичної доби Єврейського університету в Єрусалимі, який не брав участі у розкопках.

Відкриття залишків австралопітека - Малапа, Південна Африка

Автор: Зак Зорич

Фото: шмат мінералу містить скам'янілі останки австралопітека sediba, що можуть бути зразком найстарішої людської шкіри (Лі Бергер і Університету Вітватерсранда)

Після того, як скам'янілості австралопітека sediba віком 2,2 мільйона років були виявлені в печері Малапа в Південній Африці в 2010 році, вони дозволили по-новому поглянути на еволюцію людини. Але тільки тепер сканування деяких скам'янілостей показало тонкий шар мінералів, які можуть бути останками шкіри австралопітека. Щоб визначити, чи є це насправді так, Лі Бергер, палеоантрополог Університету Вітватерсранда в Йоганнесбурзі та провідний дослідник проекту, приймає революційне рішення і робить це дослідження проектом з відкритим доступом.

Бергер залучив Джона Хоукса, палеоантрополога і блогера з Університета штату Вісконсін, щоб звернутися до наукового співтовариства онлайн для доведення інформації про наукову ціль дослідження і попросити допомоги в аналізі зразків «шкіри». Через те, що раніше ніхто не знаходив скам'янілі залишки шкіри ранніх гомінідів, Хоукс стверджує, що фахівців з цього питання немає.

За словами Хоукса, підхід до роботи з відкритим доступом допоможе команді уникнути поширеної помилки ранніх дослідників гомінідів, а саме: іноді багаторічною затримкою між відкриттям копалин та публікацією вченими аналізу їх знахідки. Команда буде розміщувати нові данні онлайн, щоб інформувати громадськість про хід роботи і вирішувати будь-які проблеми, які можуть виникнути перед відправкою досліджень рецензованому науковому журналу.

Проект починає привертати до себе інтерес у всьому світі. Команда Бергера веде переговори з російськими антропологами, які запропонували порівняти зразки з Малапи до інших зразків скам'янілої шкіри. Команда також працює з мінералогом Університету Осло в Норвегії, щоб знайти спосіб дослідити структуру «шкіри» за допомогою електронного мікроскопа. Якщо мінеральний шар виявитися збереженою шкірою, він може надати інформацію про волосся, пігментацію та потові залози А. sediba. Якщо шар виявиться чимось іншим, палеоантропологія зможе отримати новий підхід до досліджень.

Перші одомашнені собаки – Пршедмості, Чеська Республіка

Автор: Зак Зорич (ZachZorich)

Фото: один з трьох черепів перших одомашнених собак виявлених в Чехії. Цей був похований з кісткою мастодонта в роті (Mietje Germonpre)

Дослідники до недавнього часу вважали, що одомашнення собаки відбулося близько 14 000 років тому. У 2011 році докази того, що воно сталося набагато раніше, отримали нове підтвердження з місць по всій Євразії. Мітьє Гермонпре з Бельгійського музею природничої історії і команда дослідників опублікували статтю, в якій описуються три черепа представників роду вовка, які мають багато характерних рис, що відокремлюють одомашнених собак від їх предків вовків, у тому числі, що черепи були коротші, з більш широкою мордою і більшим об’ємом мозку. Черепи, які датуються приблизно 31 500 років тому, були частиною колекції з місцезнаходження Пршедмості, в Чеській Республіці (пізньопалеолітичне поселення поблизу Пршерова в Північній Моравії – прим. пер.). Крім того, інша група дослідників виявила череп собаки в Розбійничій печері в Сибіру, ​​яка була датована віком до 33 000 років тому. Також знаходить підтримку опублікована у 2009 році дослідницька стаття, де Гермонпре і її колеги описують 36 000-річний собачий череп, знайдений в Гойї, Бельгія. Критики можуть відхилити це повідомлення про череп собаки з Гойї як непорозуміння. «Коли я отримала результати датування я була дуже розчарована», - сказала Гермонпре про череп з Гойї. «Я думала, ніхто не повірить. Я не могла в це повірити». Але докази від усіх трьох об'єктів в даний час роблять висновок Гермонпре набагато вірогіднішим.

Рідкісний випадок - жінка правитель майя - Накум, Гватемала

Автор: Джессіка Вудард

Фото /Wiesław Koszkul, the Nakum Archaeological Project

Дивовижно не сплюндрована грабіжниками, добре прихована похоронна камера, знайдена на археологічних розкопок в Накумі на північному сході Гватемали, можливо, була гробницею жінки-правителя другого чи третього століття нашої ери. У зверненій на схід гробниці знаходився 1,300-річний скелет з нефритовою пектораллю на грудях в оточенні інших предметів, серед яких розфарбований посуд в стилі «танцюючий» Тікаль. Завдяки тріщинам в підлозі гробниці, археологи виявили ще старше поховання з рештками жінки, голова якої розташована між двома посудинами, поряд з іншими, більш дорогоцінними предметами. Якість гробниці і її розташування можуть вказувати на те, що це була похоронна камера царського роду, який продовжувався півтисячоліття.

Віртуальна гімнастична школа гладіаторів-Карнунтум, Австрії

Автор: Джессіка Вудард

Фото: віртуальне відтворення школи гладіаторів в Австрії (Інститут Археологічної розвідки і віртуальної археології Людвіга Больцмана)

Технологія георадіолокаційного під поверхневого зондування (GPR; прилад, який її використовує - георадар) дозволила міжнародній команді дослідників з Інституту Археологічної розвідки і віртуальної археології Людвіга Больцмана (LBI-ArchPro) як ідентифікувати ludus (школу гладіаторів) в римському місті Карнунтум в Австрії, так і представити своє відкриття публіці в безпрецедентний спосіб. Те, що раніше було динамічним містом з 50,000 жителів, в даний час являє собою місце з величезним археологічним парком. Нещодавно виявлена школа гладіаторів четвертого століття нашої ери є четвертою за розміром з коли-небудь знайдених у світі. Вона розташована на захід від найбільшого амфітеатру за межами Риму і являє собою замкнутий комплекс, який включає внутрішній двір з круговою ареною для тренувань, житлові приміщення та кладовище. Зображення з високою роздільною здатністю, зібрані з допомогою GPR- технології, показують під підлогою комплексу систему опалення, місце для купання і пішохідні доріжки на його території. Завдяки вдосконаленій технології GPR, розробленій LBI-ArchPro, починає з'являтися повне уявлення про життя гладіаторів. Цифрове відтворення вигляду школи дозволяє відвідувачам побачити, як вона вписується в пейзаж міста, і дозволяє його перегляд на смартфоні за допомогою відкритого програмного забезпечення WikitudeWorldBrowser.

Переклад статті люб’язно надав пан Анатолій Мартинюк:

Довідково про Анатолія Мартинюка:

Географ-картограф.

Закінчив географічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, кафедру геодезії та картографії. Отримав спеціальність географ-картограф.З червня 1989 року по червень 1993 року працював картографом в Об’єднаній комплексній експедиції № 245 (Управління геодезії та картографії). Займався морською геодезією.З серпня 2007 по грудень 2009 працював начальником топографічного відділу Українського державного аєрогеодезичного підприємства. 

Займався демаркацією українсько-молдавського державного кордону. 

Цікавиться єгиптологією. Має свій особисто зробленний сайт з єгиптології http://www.sopdet.org.ua/.