версія для друку
02.08.2010 Мексиканська затока: вчені знайшли докази, що суміш нафти і диспергатора дісталася харчового ланцюга

29 липня 2010 р.

Вчені виявили ознаки суміші нафти і диспергатора під панцирами дрібних личинок синього краба в Мексиканській затоці - це перше чітке свідчення того, що безпрецедентне використання диспергаторів в розливі нафти BP розбило нафту на токсичні краплі такого малого розміру, що вони можуть легко потрапити в харчовий ланцюг.

Морські біологи в травні почали знаходити помаранчеві плями під прозорими панцирами личинок краба і продовжують знаходити їх у "майже всіх" личинок, які вони збирають на території від Гранд-айл, штат Луїзіана, до Пенсаколи, штат Флорида – це більше ніж 300 миль берегової лінії, повідомила Гаррієт Перрі, біолог з дослідної лабораторії узбережжя Мексиканської затоки Університету Південної Міссісіпі.

І ось тепер, група дослідників з Університету Тьюлейн за допомогою інфрачервоної спектрометрії для визначення хімічного складу плям виявила слід диспергатора Corexit, який BP так широко використовував в розливі нафти Діпуатер Хорайзн.

"Здається що в зразках плям, які ми перевіряли, є щось схоже на слід хімікату Corexit", розповіла Ерін Грей, біолог з Тьюлейн газеті Huffington Post в четвер. В даний час для підтвердження цих висновків виконуються два незалежних тести, "так що ми ще не на 100 відсотків упевнені в цьому", сказала Грей.

"Хімічний тест до сих пір не цілком переконливий", сказала професор біології з Тьюлейн Каз Тейлор, керівник групи. "Але, схоже на те, що це найбільш ймовірний результат".

Зі свердловиною ВР, яку можливо нарешті добре прикрили, і зменшенням плями на поверхні, деякі спостерігачі катастрофи затоки починають послаблювати свою пильність, а деякі журналісти, навіть питають - де нафта?

Але відповідь очевидна: частково через 1.8 млн. галонів диспергатора, що BP використовував, велика кількість з приблизно 200 або більше мільйонів галонів нафти, що витікли з підірваної платформи, залишається під поверхнею затоки в шлейфах крихітних токсичних крапель. І наслідки цього в короткостроковій і довгостроковій перспективах можуть бути вельми серйозними. BP розпилював диспергатор на поверхню плями і в струмінь нафти і газу який вивергався через гирло на милю під поверхнею. В результаті менше нафти досягло поверхні і чутливого узбережжя затоки. Але більше залишилось під поверхнею.

Вважається найбільш вірогідним, що личинки риби, креветок і крабів, які плавають у відкритому морі, можуть померти за рахунок впливу підводних шлейфів нафти. Є побоювання, наприклад, що ціле річне покоління личинок блакитного тунця, могло загинути.

Але це останнє відкриття дозволяє припустити, що мова йде не тільки про ризик личинкам від підводних крапель. Це також загроза для тварин, які ними харчуються.

"Є так багато тварин, які харчуються цими маленькими личинками", сказав Роберт Дж. Діас, морський вчений з Коледжу Вільяма і Мері.

Сама нафта, звичайно, токсична, особливо протягом тривалого впливу. Але деякі вчені стурбовані тим, що суміш нафти з диспергатором виявиться фактично більш токсичною, почасти через ще не зовсім вивчені компоненти диспергатора Corexit, а почасти через зменшення розміру крапель.

"Corexit знаходиться в товщі води, як ми і думали, і потрапляє в тіла тварин. І він, ймовірно, буде мати там смертоносний вплив", говорить Сьюзан Шоу, директор Інституту досліджень морського середовища. Диспергатор, каже вона, це як "система доставки" для нафти.

Хоча велика група морських вчених на засіданні в кінці травня досягла консенсусу в тому, що застосування диспергатора є законним елементом ліквідації аварійних розливів, інша група, організована Шоу, зовсім недавно прийшла до висновку, "що диспергатор Corexit у поєднанні з сирою нафтою, являють собою серйозну небезпеку для здоров'я морської живності й здоров'я людини та загрожують руйнуванням критичних ніш в харчовій мережі затоки, яка можливо, ніколи не відновиться".

Особливо викликають занепокоєння "властивості, які полегшують рух диспергаторів через нафту і також полегшують їх пересування через мембрани клітин, бар'єри шкіри і мембрани, які захищають життєво важливі органи, нижні шари шкіри, поверхню очей, рота та інших структур".

Перрі розповіла Huffington Post, що малий розмір крапель очевидно є фактором, що мав вплив на те, як нафта опинилась під панцирами личинок крабів. Перрі каже, що краплі нафти у воді "є як раз такого розміру, що, ймовірно, в процесі плавання або дихання, вони потрапляють в цю порожнину".

Цього б не сталося, якщо краплі були б більшими, сказала вона.

Крапля нафти змиється коли личинка линятиме, сказала вона, - але це за умовою, що вона доживе до цього часу. Личинки є основним джерелом харчування для риб та інших синіх крабів - "їх брати і сестри їх улюблена страва", пояснила Перрі. Риба, як правило, може виділяти нафту, яка потрапляє в її організм, але безхребетні, такі як краби, не мають такої можливості.

Перрі сказала, що виявлення плям нафти і диспергатора викликає велику тривогу, але вона чітко висловилась, - це не тому що вони мають який-небудь вплив на безпеку морепродуктів в короткостроковій перспективі. "На відміну від важких металів, які біопосилюються коли піднімаються по харчовому ланцюгу, нафта, здається не має такого впливу", сказала вона. Скоріше, каже вона, "ми дивимося на довгострокові екологічні наслідки контакту цієї нафти з морськими організмами."

Діас, морський учений з Коледжу Вільяма і Мері, виступив про диспергатори на брифінгу під час обідньої перерви на Капітолійському пагорбі в четвер.

Диспергатори, пояснив він, "не знищують нафту, вони просто переміщують її з однієї частини екосистеми в іншу."

В цьому випадку, сказав він, "було ухвалено рішення залишити якомога більше нафти під водою". В результаті безпосередній вплив на дику природу узбережжя був пом'якшений. Але вплив на флору і фауну океану, він сказав, менш зрозумілий - частково тому, що нам менше відомо про океанічні екосистеми, ніж про прибережні.

"Коли ми відходимо далі від берегу, як нафтова промисловість відійшла від берегу, виявляється, що ми знаємо менше, сказав він. "Ми ще не використовували океанічні види для оцінки ризиків, і це ключове питання."

(Аналогічна стурбованість була висловлена з приводу відсутності важливих даних, які дозволять вченим точно оцінити наслідки розливу для морських черепах затоки, доля яких стає особливо гострим питанням.)

Діас попередив про небезпеку блакитному тунцю, а також "виду який є ознакою затоки -креветкам". Він відзначив, що всі три види креветок затоки метають ікру в відкритих водах перш ніж переходять назад в дрібні лимани.

Діас також висловив стурбованість тим, що дисперсні краплі нафти можуть в остаточному підсумку завдати величезної шкоди багатьом підводним кораловим рифам затоки. "Якщо краплі збиратимуться в покладах", сказав він, "вони можуть навіть осідати на дно".

Ненсі Кіннер, співдиректор Прибережного центру з реагування на надзвичайні ситуації Університету штату Нью-Гемпшир, заявила, що використання диспергатора в цьому розливі викликає багато питань, які вчені повинні вивчити, починаючи з наслідків тривалої дії. Вона також відзначила, що вчені ніколи не вивчали ефекти диспергаторів, коли вони вводяться безпосередньо в турбулентність шлейфу, так як зробили при розливі BP, або на таких глибинах, або при таких низьких температурах або під таким тиском.

Вона також заявила, що точне визначення кількості нафти яка потрапила в затоку з підірваної свердловини буде мати важливе значення для федерального уряду. Ключовим моментом серед даних для вчених є співвідношення диспергатора і нафти, сказала вона, і "якщо ми не знаємо швидкість витікання нафти, ми не зможемо підрахувати це співвідношення".

Після низки безглуздих оцінок, федеральний уряд оголосив в минулому місяці, що за офіційними оцінками витікали від 20000 до 40000 барелів на день, але вважається, що BP найбільш ймовірно буде заперечувати цим висновкам і деякі вчені вважають, що як і раніше ці оцінки занизькі.

Автор:  Ден Фрумкін
Адреса джерела:  http://www.huffingtonpost.com/2010/07/29/scientists-find-evidence_n_664298.html
Джерело:  Huffington Post
Показів: 1130