Полярні крячки - це невеликі птахи, вага яких становить близько 100 грамів, а розмах крил - усього 90 сантиметрів. Проте крячки щорічно подорожують із Гренландії до антарктичного узбережжя і назад. До цих пір точний маршрут трансатлантичного перельоту цихптахів був невідомий.

Автори нової роботи забезпечили птахів мініатюрними "жучками", які записували характеристики освітленості. Ця інформація дала вченим можливість визначити довжину світлового дня в місцях, над якими пролітали крячки, і відновити траєкторію їхньої подорожі.

Виявилось, що птахи здійснюють трансатлантичний переліт не напряму, а з величезними крюками. По дорозі до Антарктики крячки роблять тривалу зупинку в північній Атлантиці за 1000 кілометрів на північ від Азорських островів. На думку авторів роботи, під час цього перепочинку птахи від'їдаються зоопланктоном, оскільки у міру просування на південь відповідної їжі у водах океану ставатиме все менше. Далі крячки продовжують політ уздовж південного узбережжя Європи і західного узбережжя Африки.

У районі Кабо-Верде в пташиній дорозі на південь присутня розвилка. Частина крячок продовжує політ уздовж африканського континенту, а частина прямує через Атлантичний океан до Бразилії. При виборі того або іншого маршруту крячки розділялися приблизно порівну. Які саме чинники змушують птахів дотримуватися однієї або іншої дороги, поки невідомо. Назад на північ крячки летять також не по прямій: траєкторія їхнього польоту має S-подібну форму.

Щорічні міграції, причому нерідко на великі відстані, здійснює багато птахів. Цей процес до цих пір вивчений не повністю. Так, учені не впевнені, як саме птахи орієнтуються в просторі під час тривалих перельотів. Згідно з однією з найпоширеніших теорій, вони використовують як компас магнітне поле Землі. Існує версія, що птахи сприймають його візуально.