версія для друку
18.01.2010 Радіоактивність у Чорнобильській зоні зменшується повільніше, ніж передбачалося

Рекультивація і повторне заселення Чорнобильської зони відчуження відбудуться, вочевидь, не так скоро, як прогнозували науковці. Причина в тому, що кількість радіоактивного цезію у природних умовах зменшується набагато повільніше, ніж це передбачено фізичними моделями. Такі дані було озвучено на грудневому засіданні Американського географічного союзу.

Період напіврозпаду ізотопу цезію-137 становить 30 років. За такий час половина наявної кількості ізотопу повинна перетворитися на стабільну речовину. Але кількість радіоактивного цезію у ґрунтах Чорнобильської зони зменшується дуже повільно. І достовірних пояснень цьому наука дати поки не може.

За підрахунками вчених, те, що вони назвали «екологічним періодом напіврозпаду цезію», — час, упродовж якого з природного середовища Чорнобильської зони зникне половина радіоактивного цезію, — становить від 180 до 320 років.

«Ми завжди казали, що за 30 років буде вдвічі краще, ніж після аварії. Але це не так», — заявив Тім Яннік, учений-ядерник із національної лабораторії в Саванна-Рівер і співавтор дослідження про «екологічний період напіврозпаду». «Здається, мине більше часу, перш ніж ці землі можна буде заселяти знову».

Результати дослідження стали повною несподіванкою для наукових кіл. Учені вважали, що «екологічний напіврозпад» виявиться швидшим, аніж той, яким оперують у фізиці, оскільки процеси природної дисперсії, на думку науковців, мали знижувати кількість ізотопів у пробах ґрунту. Така гіпотеза цілком підтвердилася щодо стронцію, але у випадку з цезієм було отримано зворотні результати.

Оскільки фізичні властивості цезію у пробах, взятих у Чорнобильській зоні, нічим не відрізняються від загальновідомих, учені намагаються знайти екологічні та геологічні пояснення. Серед гіпотез — переміщення цезію з близьких до реактора зон або підняття ізотопу з глибинних шарів ґрунту. На думку Тіма Янніка, детальне вивчення можливих джерел додаткової появи цезію допоможе встановити істину.

«На даний момент є надто багато невідомих, які можуть бути причиною цього феномену», — сказав він.

У 1986 році, після аварії на Чорнобильській АЕС, була створена мережа тестових площадок вздовж напрямків, за якими, на думку вчених, мало поширюватися забруднення. При цьому здійснювався забір проб ґрунту з метою моніторингу міграції ізотопів стронцію, цезію та плутонію. Проби бралися протягом понад 20 років, що дозволило зібрати унікальну інформацію про довгострокові екологічні наслідки масштабного ядерного інциденту.

До того ж ученим легше зрозуміти процеси, які відбуваються в Чорнобильській зоні, аніж спостерігати за полігонами для ядерних випробовувань, де фактори забруднення від різних експериментів активно взаємодіють.

У випадку з Чорнобилем науковці мають точну дату початку забруднення і серію вимірювань з 1986 року і дотепер, констатував експерт з питань відновлення радіоактивних територій із Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі Борис Файбишенко.

«Я брав участь у дослідженнях Чорнобильської катастрофи протягом багатьох років, і це дослідження (про високу концентрацію радіоактивного цезію. — Ред.) має велике значення для багатьох учених», — заявив Файбишенко.

Феномен високого вмісту цезію у Чорнобильській зоні ще раз переконав дослідників у тому, що в реальному світі радіоактивне забруднення може поводитись радикально інакше, аніж у теоретичних моделях, вважає вчений.

«Інформація з Чорнобильської зони може бути використана для побудови реалістичних моделей динаміки радіоактивного забруднення, і це найбільша цінність, яку становить собою зона», — заявив Файбишенко.

Автор:  Тарас ПАНЬО
Адреса джерела:  http://www.wired.com/wiredscience/2009/12/chernobyl-soil/
Джерело:  Дзеркало Тижня
Показів: 1218