версія для друку
22.07.2010 Сергій Квіт: В Україні немає гуманітарної політики

Днями стало відомо, що Кабмін передав Національний університет Острозька академія (НаУОА) та Національний університет Києво-Могилянська академія (НаУКМА) у підпорядкування Міносвіти. Раніше обидва вузи були у сфері управління Уряду. Про те, як позначаться ці зміни на Могилянці, що дасть учням перехід на 11-річну середню освіту, що стоїть за звільненням Володимира Семиноженка, Новинар спілкувався з президентом НаУКМА Сергієм Квітом.

- Отже, пане Сергію, які зміни чекають "Могилянку" в зв’язку з підпорядкуванням до Міносвіти?

Насправді процес передачі НаУКМА в управління МОН розпочався ще 2002 р. Тут є своя логіка, оскільки ми фактично і так підпорядковані Міністерству, а не Кабміну. Більше того, всі т.зв. галузеві ВНЗ також мають бути передані МОН. Я не вбачаю у цьому рішенні КМУ жодної політики, оскільки ми не втрачаємо ні у статусі, ні у фінансуванні. Сподіваюся, що у процесі переоформлення Статуту НаУКМА ми здобудемо більш чіткі формулювання стосовно прав своєрідного експериментального майданчика з правом вести інноваційну діяльність. Нагадаю, що НаУКМА першою в Україні запровадила бакалаврські, магістерські й докторські програми PhD (західного зразка), ефективне вступне тестування, систему вільної траекторії навчання, а також не має корупції.

- Парламент підтримав перехід нашої середньої школи на 11-річну освіту. Як Ви оцінюєте це рішення?

- Такому рішенню немає професійних пояснень. Питання в тому, чи дійсно можливо було перейти на 12-річну освіту саме зараз, за тих умов, що для цього практично мало що було зроблено. У такому випадку Верховна Рада мала подовжити перехідний період, запропонувавши більш реалістичні терміни, план дій, фінансове забезпечення. Але ми відмовилися від 12-річної системи! Тобто що відбулося? Ми продовжуємо ігнорувати Болонський процес та євроінтеграцію української освіти. Це стосується також вищої освіти. Я вже не кажу про порушення регламенту, відмову від обговорення у профільному комітеті та розгляді зауважень. Голосуючи за цей закон, народні депутати, здається, самі не розібралися у чому справа. Наприклад, обов’язковість дошкільної освіти також неможливо забезпечити, бо вона є дорожчою від шкільної. Подібне ставлення до освіти, на жаль, ні в кого не викликає особливого здивування. Ми маємо падіння і вищої, і середньої освіти.

“Ми продовжуємо ігнорувати Болонський процес та євроінтеграцію української освіти.”

- З чим пов’язане падіння вищої освіти?

- З інституційного погляду в Україні немає ВНЗ, які на Заході називаються університетами. Ми ставимося до них у першу чергу як до закладів освіти. Проте університет у першу чергу – це наукова інституція. Адже найсильніші студенти та випускники там, де найкращі викладачі. Найсильніші викладачі – це не люди, які просто ходять до студентів на пари, щоб прочитати їм якісь лекції. Це ті, хто мають ім’я в науці, тобто проводять успішні дослідження, одержують результати й розвивають власні наукові галузі. Так само, навпаки – якщо немає цих наукових досліджень, немає якісних професорів, немає хороших студентів і випускників. Тому Україні потрібні якісні університети, які брали б участь у глобальній конкуренції, для яких репутація була б на першому місці. До речі, у міжнародних рейтингах якість університетів у першу чергу оцінюється саме за результатами наукових досліджень й відповідних публікацій, Якість – ключове слово. Наші університети ж мислять категоріями виживання. Виникнення якісних університетів може бути наслідком системної державної політики.

- Коли це буде?

- Ближнім часом цього не буде, бо ми не мислимо перспективно, не думаємо про те, якою хочемо побачити Україну через 5, 10, 50 років. Не треба апелювати лише до Міністерства освіти і науки, оскільки подібні проекти під силу лише цілій державі. Політика інноваційного розвитку також повинна спиратися на розуміння й підтримку суспільства.

- Як ви оцінюєте гуманітарну політику нової влади?

- Я не бачу ніякої гуманітарної політики. "Заперечення Голодомору, намагання принизити національну гідність українців, заклики інтегруватися з надзвичайно корумпованою Росією не можуть вважатися гуманітарною політикою". Насамперед треба враховувати, що Україна є посттоталітарною, постколоніальною, пострадянською державою. Тобто якщо раніше українська культура, мова системно знищувалися разом з їхніми носіями, тепер держава повинна захищатися, спираючись на демократичні цінності, у першу чергу, на свободу слова.

“Заперечення Голодомору, намагання принизити національну гідність українців, заклики інтегруватися з надзвичайно корумпованою Росією не можуть вважатися гуманітарною політикою.”

- Але ж Ющенко щось робив у цьому напрямку…

- Ми не використали грандіозні можливості, які відкривала Помаранчева революція. На жаль, здебільшого це були розмови замість реальних справ. Патріотична риторика не може замінити собою справжні реформи, у т.ч. в освіті. Довіра наших громадян не була виправдана. На якомусь етапі демократія стала синонімом безвладдя. Таке нікому не може подобатися. Так само, як і сьогоднішні намагання представити т.зв. "російську модель" бюрократичного капіталізму, що по суті спирається на корупцію як на головний принцип, ефективною.

- Рада Європи закликає Україну покращити ситуацію міноритарних мов в галузі освіти та управління. Янукович заявив, що в Україні потрібно змінювати умови проведення ЗНО, щоб діти мали можливість здавати екзамени тою мовою, якою вони вчилися. Чи це реально?

- Це шкідливо, оскільки, згідно з логікою європейського досвіду, в українських ВНЗ студенти мають послуговуватися українською та англійською мовами. Жодна країна світу, підтримуючи мови національних меншин, не йде шляхом створення окремих університетів для кожної з них, оскільки це справа тих держав, де вони є більшістю. Можливі деякі винятки, як-от задоволення освітніх потреб кримських татарів, що не мають власної держави за межами України. Можливе поглиблене вивчення певних мов і культур в тих університетах, де маємо компактне проживання меншин. Для прикладу можна навести Маріупольський державний гуманітарний університет, який спеціальну увагу приділяє грецькій мові. Але загалом мови національних меншин потребують справжньої підтримки на рівні середньої освіти. Далі вступає у свої права державна мова. Насправді коли в Україні багато говорять про захист мов меншин, завжди йдеться про утиски століттями дискримінованої української мови на користь російської.

- Нещодавно зняли віце-прем’єра з питань гуманітарної політики Володимира Семиноженка. На Вашу думку, з чим це пов’язано?

- Здається, мова йде про політичні перипетії, тому справжні причини відставки не зовсім зрозумілі. Академік Семиноженко – це справжній вчений, хоч і не зовсім гуманітарій.

- На відміну від Табачника?

- Табачник не науковець, він – політик. Але відставка Семиноженка було несподіванкою для всіх. Навіть для багатьох депутатів з Партії регіонів.

- А кого б Ви бачили у його кріслі? Хто достойний зайняти цю посаду?

- Це питання не до мене, оскільки мій погляд на гуманітарну проблематику дещо відмінний від офіційного.

- А якщо призначать Табачника, Ви протестуватимете проти нього знову?

- Моя позиція відома.

- Гаразд. Як Ви оцінюєте бажання Табачника писати українські підручники з історії разом з російськими істориками?

- Цей проект виглядає доволі екзотичним у часи глобальних інформаційних технологій. Сьогодні неможливо якимось одним підручником затулити всі інші підручники, монографії, статті, архівні документи та Інтернет. Це колись в українських селах було заборонено вимикати "радіоточку", для безперешкодного поширення комуністичної пропаганди. А тепер усі мають можливість вибору. Тому якщо підручник з якимось альтернативним варіантом української історії буде виданий, він стане не більше, як одним з багатьох. Його почитають і оцінять науковці та журналісти. Для українців важливі свобода слова, різноманіття (існує добре англійське слово diversity), поліфонічність, ринок ідей, якщо хочете.

- А є народи, для яких не важлива свобода слова?

- Таких народів не існує, але завжди знаходиться влада, що каже про якусь нову-стару, підозріло близьку до фашизму "суверенну демократію", якій нібито не потрібна свобода слова.

- Ви за фахом – журналіст. Якою є свобода слова в Україні при нинішній владі?

- Свобода слова в Україні існує, це головне. Якщо людина хоче скласти для себе адекватне враження про перебіг подій, вона може це зробити, послуговуючись українськими медіями. Втім, також постійно розвиваються нові маніпуляційні технології. Так було до і після Помаранчевої революції, так є в усьому світі. Боротьба за свободу слова відбувається щодня не лише в редакціях, а в цілому суспільстві. У 2005 році ми проводили у Могилянці спеціальне дослідження стосовно того, чи дійсно незворотні т.зв. "помаранчеві зміни" в українських медіях. Дійшли висновку, що оскільки ці зміни не інституційні, їх не можна назвати незворотними. Проте я переконаний, якщо межу, за якою професія журналіста втрачає сенс, буде перейдено, ситуація стане непередбачуваною.

- Чим більший тиск, тим більший опір?

- Так. Це може здаватися парадоксальним, але журналістам, так само, як і медіа власникам, топ-менеджерам не завжди і не конче потрібна свобода слова. Вони і без неї можуть отримувати високі прибутки і зарплати. Але, по-перше, вже включені ринкові механізми. Погані телевізійні новини неминуче погіршать рейтинг телеканалу й вартість реклами, тому власник опирається політичному тиску. По-друге, журналісти дуже добре пам’ятають, коли темники на короткий час повністю знищили їхню професію. Вдруге вони цього не допустять. По-третє, українська громадська думка сприйняла свободу, тому числі свободу слова, як абсолютну цінність. Журналістська громадськість також все більше почуває себе професійно відповідальною частиною суспільства у сенсі захисту громадських інтересів.

“Журналістам, так само, як і медіа власникам, топ-менеджерам не завжди і не конче потрібна свобода слова.”

- Чи покращилися тести ЗНО цього року? Які недоліки?

- Ми дбаємо більше про тести НаУКМА, тому що вони є тестами на здібності дають відповідь на питання, чи здатна молода людина навчатися у Могилянці. Тести ЗНО поки що лише вибудовують рейтинг. Вони не виявляють якості знань абітурієнтів. Найгірше те, що сучасні українські університети не зацікавлені в ЗНО, оскільки, як я вже згадував, вони вирішують питання не розвитку, а виживання. З часом розвиток національної системи вступу вони повністю переберуть на себе. Поруч з різними загальнонаціональними тестами університети висуватимуть власні вимоги, згідно з власними візіями та місіями. Іншого шляху і досвіду у світі просто не існує. Але для цього ми повинні провести необхідні реформи, серед яких автономізація університетів, інтеграція науки та освіти, інтеграція у європейський простів вищої освіти, обов’язковість англійської мови. Якщо й надалі розвиток системи ЗНО відбуватиметься без узгодження з реформами вищої освіти, вона буде неминуче дискредитована.

“Українські університети не зацікавлені в ЗНО, оскільки вони вирішують питання не розвитку, а виживання.”

- Врахування середнього балу під час вступу до вузу, окрім результатів ЗНО. Чи знизить це якість підготовки абітурієнтів?

- Це не знизить якість підготовки. Бал атестату обов’язково потрібно враховувати, інакше ми ігноруємо школу. Але, по-перше, його вага неспівмірно велика. По-друге, не варто було змінювати умови вступу незадовго до вступної кампанії.

- Могилянка збирається відкрити теологічний факультет. Для чого він світському вузу?

- Поки що з наступного року ми плануємо відкрити Інститут богословських студій, з науково-дослідним, видавничим і навчальним складовими. Це відноситься до традицій, на яких будувалася Києво-Могилянська Академія. Теологічна освіта також є важливим компонентом глибокої гуманітарної освіти.

- Але де працюватимуть випускники?

- Богословська освіта не лише для священиків, якщо саме це мається на увазі. Також хотів би відзначити таку тенденцію, що вітчизняні й зарубіжні компанії, які орієнтуються на наших випускників, у першу чергу звертають увагу на диплом їхнього університету і лише потім – на конкретну спеціальність.

Автор:  Ольга Жила
Адреса джерела:  http://novynar.com.ua/analytics/government/125133
Джерело:  Новинар
Показів:151