версія для друку
26.02.2010 Сприяння інтеграції України до дослідницького простору ЄС і отримання фінансування для ведення пошукових робіт

Київ, 24-25 лютого - В Україні діє проект Офіс Спільної Підтримки і їхніми зусиллями проведена перша міжнародна конференція проекту сприяння інтеграції України до дослідницького простору ЄС.

 На конференції була презентована інформація  в основному в таких ключах:

1)      Рух Євросоюзу в напрямку своєї трансформації в суспільство знань.

2)      Підходи та інструменти в науково-дослідних програмах та інноваціях Євросоюзу.

3)      Рух України як держави в напрямку приєднання до європейського дослідницького  простору:

4)      Успіхи і проблеми українських дослідників в залученні до спільних досліджень.

Отже, враження від конференції. Тут можна було почути досить багато бюрократичних і не завжди зрозумілих термінів, але значно більше було конкретних цифр, яскравих прикладів і корисних порад. Доповідачі презентували точки зору ЄС, Міністерства освіти і науки, Національної академії наук та окремих дослідницьких проектів.

Європейські правила участі у рамкових программах складні, проте треба визнати, що вони інструментальні. Отже, яка політика Євросоюзу в області науки, технологій та інновацій на даний момент, чого хоче ЄС? Звичайно, зростання економіки, конкурентноспроможності, усунення екологічних і соціальних викликів, а все це тісно (чи навіть в першу чергу) пов’язане з технологічністю, пошуком, розвитком.

Спільному економічному ринку відповідає спільний ринок досліджень та інновацій, тому створюється всеєвропейська система науково-дослідних программ. Тепер вони відомі, як пронумеровані рамкові програми або англійською Framework Programme: FP7 (діє на даний момент, з 2007 по 2013 рік) , FP6 (діяла з 2002 по 2006 рік), FP5 (була перед FP6), FP8 (діятиме з 2014 року). Программа FP7 відкрита для щорічного подання заявок від європейських дослідників і розрахована  на формат консорціумів, до яких входять, як окремі дослідники, так і науково-дослідні установи, колективи, підприємства малого і середнього бізнесу. Оголошення про прийом заявок  на наступний рік завжди з’являється в кінці липня. Прийом заявок проводиться тільки в електронному вигляді, терміни подання жорсткі: з точністю до секунди. Як пожартував один з українських доповідачів, першого разу ми запізнилися на місяць, наступного – на тиждень, і минулого року всього лише на один день.

Українські потенційні отримувачі грантів повинні пам’ятати, що в спільному консорціумі повинно бути не менше трьох учасників з країн членів ЄС або асоційованих до FP країн, але практично виявилося, що в розглянутих на конференції конкретних проектах за участю українських дослідників були задіяні від 10 до 17 колективів-учасників з від 6 до 11 країн.

Питання, як шукати співучасників консорціуму, є складним і специфічним в кожному окремому випадку, але й воно побіжно розглядалося на конференції. Основна порада від успішних українських отримувачів європейських грантів – персонально триматися виняткової проактивної позиції: знайомитися з іншими дослідниками через журнальні публікації, їздити на конференції, листуватися. Є 10 тематичних пріоритетів для співробітництва, у якому українські вчені могли б брати участь, таких, як наприклад, охорона здоров’я, енергетика, космос, гуманітарні науки, тощо. 

Ще на конференції прозвучав заклик до українських науковців пропонувати свої послуги з реферування пропозицій в рамкових програмах. Є велика потреба в спеціалістах, які можуть належним чином оцінити подані проекти. На сайті  є можливість запропонувати свої послуги, як експерта.

Дуже відкритими для України є не тільки «співробітництво», а й інструменти «можливості»  (англійською Capacities) та «люди». Останній націлений на збільшення людського потенціалу, підтримку і виховання наступного покоління вчених.  Інструмент «ідеї» в рамках FP7 менш відкритий для українців через відсутність асоційованого статусу нашої країни в програмі. «Ідеї» – це започаткування чогось нового,  проведення принципово «граничних» чи фундаментальних досліджень. Гранти тут індивідуальні і  отримати фінансування на таку діяльність можуть тільки вчені з країн-членів ЄС або країн з асоційованим статусом.

Бюджет FP7 складає 50 млрд євро. Планується, що в майбутньому він тільки зростатиме. Видатки на наукові дослідження, згідно Лісабонської декларації 2000 року, мали би досягти вже в 2010 році 3% ВВП: 1%  державних кошів, решта - приватні. Зараз загальна цифра становить біля 1.9%: держави свою частку внесли повністю, а от приватних грошей не вистачає.  Програма FP7 фінансує проекти не на 100 відсотків, а максимум на 75. Претендентам на фінансування треба потурбуватися про те, де відшукати решту коштів на свої проекти, а це особливо проблемно в українських реаліях.

Україна за два роки дії цієї рамкової програми подала 390 пропозицій і отримала фінансування по 69 з них на суму 60 мільйонів євро. Успішність складає 17%, що є не гірше, ніж в середньому для країн членів ЄС. Для порівняння, в рамках програми FP6, що діяла з 2002 по 2006 рік, 107 проектів з 646 поданих з України отримали фінансування, а успішність становила 13%. Як бачимо, тенденція є позитивною, проте на конференції була озвучена неймовірна цифра. Україна могла б претендувати на в 30 разів більше фінансування наукових робіт в рамках цієї програми! Саме так, мова не йде про збільшення в 2-3 рази. В 30 разів! Експерти з ЄС аргументують цю цифру розміром нашого валового національного продукту.

На конференції був презентований досвід участі Угорщини в рамкових програмах ЄС в сфері науки та технологій. Нагадаємо, що Угорщина, країна з 10-ти мільйонним населенням, приєдналась до ЄС у 2004 році. Проте повноправним членом  FP6 вона була від початку дії програми у 2002 році. Від FP6 Угорщина отримала фінансування на суму біля 142 мільйонів євро, а від початку дії FP7 – 105 мільйонів євро. Пропозицій в FP7 за участю угорських аплікантів було 1 953 (згадаймо, що  від України за аналогічний період було 390), профінансовано з них 389. Цікаво, що беруть участь у дослідницьких проектах не тільки угорські академічні установи, а й малі та середні підприємства. Причому від FP6 до FP7 їх участь зросла з 16% від загальної кількості учасників до 22%. Угорщина ставить собі за мету добитися більшого рівня участі: більшої частки бюджету, більшої кількості завдань, більше координаторів. Для отримання угорськими дослідниками додаткового фінансування проектів створений національний бонусний фонд, що додаватиме 15-20% до тих 50-75%, що виділяються на проекти європейськими рамковими програмами фінансування.

Питання координаторства є дуже відповідальним. У таких великих консорціумів має бути один координатор і всі учасники проекту мають узгодити координатора. Чи може координатор знаходитися в Україні? До набуття нами асоційованого статусу хіба що тільки теоретично. Українські учасники поки що мають тільки змогу підключатись до проектів, координатори яких знаходяться в країнах ЄС.

Тепер про бюрократію. Українську. Важко вхопити відмінності між термінами «Базова угода про наукове співробітництво», «Асоційована угода»,  «Двостороння угода про співробітництво у галузі …». А як вам фраза «зобов’язання по угоді, яка ще узгоджується…»? Слухаєш українських посадовців і думаєш, як діяти Україні, які кроки робити? А ось що: «узгодити дипломатичну ноту, очікувати ноту від ЄС, відправити ноту-відповідь», звучить в презентаціях. Скидається радше на хаос, ніж на структурований діалог. А як же без ратифікації Верховною Радою України? На якомусь там етапі має ж відбутися ратифікація чогось там, якщо до того моменту ще залишаться сили після «укладання меморандуму про участь України…». І ще «підписаний указ про відправку делегації на нараду», а далі «на засідання підкомітету  FP7”… І так до безкінечності? Сподіваємося, що на наступній конференції ми дізнаємося про створення бонусного фонду для досліджень, про його наповнення, про позитивну статистику в українській науці, а не черговий шум канцеляризмів.

Тим часом Туреччина вже має асоційований статус в європейських наукових  рамкових программах і її науковці можуть подавати заявки на фінансування дослідженнь, які самі ж і формують. А Україна? Україна може приєднуватися до досліджень, може отримувати фінансування, а формувати дослідження і заявки не може. «Україна проходить відновлення дії угоди, яка була укладена на 2002-2009 роки». Україна тоне під купою паперів, скоріш за все ініційованих нею ж самою.

Цими іронічними відступами хочу привернути увагу до схильності українських чиновників множити вже й так досить потужну європейську бюрократію, в тому числі і ту, яка супроводжує рамкові програми, причому до такого рівня множити, що вона практично перекреслює будь-яку можливість продуктивної діяльності. На українську бюрократію (Держказначейство, КРУ, Митниця тощо) скаржилися більшість українських доповідачів, які вже мали досвід отримання фінансування від ЄС, а потім були загнані в глухий кут при спробах купувати обладнання, виплачувати зарплати співробітникам, їздити за ці кошти у відрядження.  На жаль, наші закони заточені під третій світ, а не під «суспільство знань». Люмпенство (і його обслуговування) у нашому законодавстві передбачене, а поїздки на конференції ні. Тобто, десь там врешті решт передбачені, але таким альтернативним способом, що краще вважати, що не передбачені. Толерувати самовдосконалення української бюрократії не під силу ні суспільству загалом, ні науковій спільноті зокрема.

Відрадно, що навіть за таких несприятливих реалій, ряд українських дослідників успішно співпрацює з європейськими колегами. Поділилися досвідом і порадами під час своїх презентацій:

-         Д-р В’ячеслав Барсуков з Київського Національного університету технологій та дизайну про проект ILLIBATT: Літієві батареї на основі іонних рідин (Нанотехнології, матеріали та виробництво / NMP).

-          Д-р Надія Бойко з Ужгородського Національного університету про проект BASEFOOD: Стале використання біоактивних компонентів традиційних продуктів харчування Чорномор’я (Продукти харчування, сільське господарство та рибництво, і біотехнології).

-         Д-р Анатолій Устінов з Інституту електрозварювання, НАН України про проект APPLICMA: Розробка зносостійких покриттів на основі комплексних сплавів металів для функціональних застосувань (NMP).

-         Пані Ауріка Мурава-Середа з Таврійського Національного університету, Сімферополь про проекти UPGRADE BS-SCENE: Покращення наукової мережі Чорномор’я (INFRA: Інтегруючі заходи у всіх галузях науки та техніки), та ENVIROGRIDS: Побудова спроможності для спостереження та оцінки водозбору Чорного  моря (Навколишнє середовище).

-         Іван Кульчицький з ЛЦНТЕІ і Вадим Яшенков з Національного Інформаційного Центру про проекти SCUBE-ICT & EXTEND: Розвиток інфраструктури для підтримки науково-технічного співробітництва у секторі інформаційно-комунікаційних технологій в Україні.

Проект Офіс Спільної Підтримки для сприяння інтеграції України до дослідницького простору ЄС впроваджується консорціумом під курівництвом компанії ECORYS Nederland BV. Офісом створені  регіональні контактні пункти в Харкові, Сімферополі, Одесі, Запоріжжі, Ужгороді, Львові та Івано-Франківську. Конференція була організована і проведена в рамках проекту. Її метою було обговорення переваг та майбутніх перспектив науково-технічного співробітництва між Україною та ЄС, визначення найкращих практик та отриманого досвіду на конкретних прикладах та стимулювання нових найкращих практик і створення належних передумов для досягнення успіху. В рамках проекту під керівництвом ECORYS передбачені ще дві конференції, а також інфо-дні та практичні семінари.

Додаткова інформація:

Дослідження ЄС: http://ec.europa.eu/research/

Сьома Рамкова програма: http://ec.europa.eu/research/fp7/

Інформація про дослідницьку діяльність та проекти: http://cordis.europa.eu/

Журнал "research*eu": http://ec.europa.eu/research/research-eu/

Запитання: http://ec.europa.eu/research/index.cfm?pg=enquiries

 

Автор:  Уляна Джаман
Джерело:  Український Науковий Клуб
Показів:405