Двадцяте століття стало епохою руйнування імперій та створення незалежних національних держав, які почали будувати громадянські суспільства і проголосили рівність всіх перед законом, надаючи і гарантуючи кожному громадянину базові людські права. Поступово освіта і наука, які впродовж тисячоліть були доступні обмеженій кількості обраних членів суспільства, ставали все більш доступними. Боротьба держав за суцільну грамотність населення ставала програмною ціллю для урядів. Велика кількість освічених людей і їх вибір професійної кар’єри у дослідницьких лабораторіях вплинули на хід сучасної історії. Розвиток науки у минулому столітті спричинився до революційних відкриттів у фундаментальних галузях і привів до появи нових технологій і виробництв, що змінили уявлення про можливості людської спільноти.

Часи геніальних одинаків пройшли і тепер переважна більшість вагомих відкриттів і розробок з’являються у групах вчених, керованих блискучими інтелектуалами. Такі групи можуть працювати у будь якій країні, що здатна створити відповідні умови для творчого процесу. Вже не потребує спеціальних доказів спостереження, що країни з розвиненою системою освіти і науки мають і розвинену економіку та добробут населення. Саме сукупність знань, технологій та дослідницьких інструментів дозволяє знаходити вирішення проблем у будь-якій галузі функціонування людського суспільства. Найпотужніша країна світу – США – при аналізі своїх успіхів і плануванні перспектив розвитку на 21 століття визнала, що «...життєздатність (їх суспільства - НШ) походить значною мірою від продуктивності гарно навчених людей і постійного потоку наукових і технічних інновацій, які вони продукують. Без високоякісних, базованих на інтенсивному використанні знань професій та інноваційних підприємств, що ведуть до відкриттів і нових технологій, наша економіка буде потерпати і наші люди побачать падіння рівня життя. Економічні дослідження ще до часів інформаціонно-технологічної революції (роботи Р. Солоу та М.Абрамовіца надруковані в середині 1950-их років – НШ) показали, що майже 85% виміряного зростання доходів на душу населення у США спричинено технологічними змінами»[1]. 

Індекси цитування використовуються у визначенні інтелектуального потенціалу держав 

            Більше ніж 50 років тому у розвинених країнах виникло завдання оцінити внесок кожного дослідника у загальний процес розвитку науки з тим, щоб більш раціонально використовувати інтелектуальний потенціал особистості при формуванні творчих груп для вирішення проблем та для навчання нових спеціалістів. Відповідь на питання – хто може оцінити індивідуальний внесок вченого була знайдена самими вченими. Хто, як не колеги по дослідженням, знають вартість роботи і оригінальність ідей своїх партнерів чи конкурентів? Щоб все було чесно і об’єктивно домовились про те, що головним джерелом знань про поточні дослідження є публікації у спеціалізованих наукових журналах, а кількість цитувань і посилань на отримані оригінальні дані будуть використовуватися як орієнтир для визначення важливості цих конкретних даних для розвитку наукового напрямку. Сучасні комп’ютерні та інформаційні технології дозволяють створення і постійне оновлення баз даних, у яких акумулюється інформація про кожну реферовану публікацію і кількість посилань на неї, а цей аналіз стає доступним через Інтернет для всіх зацікавлених. Так виникли індекси цитування на базі яких почали будувати всілякі рейтингові таблиці індивідуумів[2], видань[3], дослідницьких центрів[4], університетів[5] і навіть країн[6], які відображають не тільки кількість, а і якість інтелектуального продукту, який виробляється певною людською спільнотою. Цей перехід від кількості публікацій  до їх якості відбувається тоді, коли кількість незалежних посилань на окрему публікацію починає перевищувати 20, бо це означає, що дослідники у різних лабораторіях світу визнали важливість цих даних як для власного використання, так і для розвитку галузі. Коли ж кількість посилань на одну оригінальну публікацію перевищує 100 і позитивна динаміка незалежних посилань продовжується понад 10 років, то такі дослідники вважаються тими, хто зробив відкриття і спричинилися до видатних внесків в певну галузь. 

          Хоча індекси цитування не є абсолютним і єдиним мірилом якості наукових досліджень, вони все ж таки є об’єктивним і корисним критерієм для прийняття виважених рішень при прийомі на роботу індивідуумів, дослідницький потенціал яких необхідно оцінити. Використання ІЦ - це все одно, що  використання опитування дослідників у певній галузі про їхнє ставлення до робіт того чи іншого вченого. Важливим є і те, що «замовити» незалежне міжнародне цитування робіт неможливо і тим самим виключається корупція та змова. Ще одним важливим аспектом використання ІЦ є аргументація при конкурсному відборі дослідницьких проектів для фінансування. Якщо роботу повинен виконувати кращий, то цей індивідуум повинен мати докази своєї спроможності. Саме конкурентне середовище і постійна боротьба за фінанси у країнах з розвиненою освітою і наукою витворили знамениту фразу «публікуйтесь, або загиньте» («publish or perish»). Відкрите та аргументоване змагання за чіткими критеріями і правилами є кращим відомим на сьогодні способом побудови логічної і працюючої системи наукових досліджень та вищої освіти, у якій в основу закладені результативність і якість. Для дослідників у галузях гуманітарних наук використання індексів цитування має обмежене застосування тому, що кількість оригінальних знахідок і відкриттів у цих галузях є значно менша порівняно з природничими науками. 

          Якщо погодитись з прийнятими світовими практиками, то можна не тільки оцінити місце України у світовому науковому просторі, а і почати будувати стратегію країни для успішного інтегрування українського інтелекту у світовий простір. Сучасна вебометріка дозволяє порівнювати різні держави згідно з їх інтелектуальним внеском у глобальне середовище знань саме через важливість і визнання дослідницьких робіт авторів через їх цитування. Приведена нижче таблиця, що побудована згідно з базою даних SCOPUS[7], віддзеркалює внесок України у всі галузі науки і технології за останні 12 років. Для порівняння вибрані як лідуючі країни (США), так і ті, що подібні до України по кількості населення (Іспанія) та розвитку (Польща). Також для порівняння додана продуктивність у пріоритетних у світі за кількістю відкриттів галузях сучасної біології – біохімії, генетики та молекулярної біології (БХ, Г, МБ)

          Порівняння досягнень українських вчених з їх колегами у країнах з подібною кількістю населення (Іспанія, Канада), або подібним суспільним розвитком (Польща, Росія) вражає як у кількісному, так і у  якісних елементах. Цифри, що наведені у таблиці, показують у скільки разів, порівняно з Україною, вищі показники як продуктивності, так і внеску до наукової сфери тих країн, які аналізувались у попередній таблиці. 

          Здобутки Росії, на яку за старою звичкою посилаються зрілі керівники української науки, на повірку не є такими вражаючими, як здобутки Канади, Франції чи Німеччини, населення яких набагато менше. Цікаво, що Польща вибрала орієнтир на якісні дослідження і це відразу позначилося на зростанні інтелектуального потенціалу країни. Тому українським керівникам науки варто було б більше консультуватися з польськими колегами. 

Внесок дійсних членів НАН України до світової бази даних про науку 

           Згідно зі статутом «Національна академія наук України (далі НАН України) є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності.»[9] Серед основних завдань НАН України згідно статті 2 є «виконання на світовому рівні фундаментальних і прикладних досліджень на пріоритетних напрямах науки та посилення впливу їх результатів на інноваційний розвиток економіки, освіти і культури в Україні». Керівництво НАН України забезпечується її членами, до яких належать дійсні члени та члени-кореспонденти. Згідно статті 19 «Дійсними членами НАН України обираються вчені, які зробили видатний внесок у розвиток відповідних напрямів науки.Членами-кореспондентами НАН України обираються вчені, які збагатили науку визначними здобутками». Таким чином НАН України збирає під свій дах найкращих вчених, які визначають напрямки та пріоритети науки для нашої держави, а також несуть відповідальність не тільки за розподіл коштів для досліджень, а і за ефективність використання цих коштів.

 До таблиць внесені: 

• загальна кількість реферованих публікацій (критерій продуктивності),
• загальний індекс цитування (критерій відомості),
• середній індекс цитування на статтю (критерій якості досліджень),
• найвищий індекс цитування однієї публікації (критерій популярності, відкриття або інновації)
• індекс Хірша – Н-індекс - (критерій внеску вченого у галузь) .
  

         Намагання вчених поділитися своїми здобутками з колегами змушує публікувати результати у журналах, які читають в усьому світі, і таким чином надати світу можливість оцінити їх якість і вартість. Якщо дослідники таких зусиль не роблять, то і не можуть вважати себе тими, хто працює «на світовому рівні», бо світ про них просто не знає. Фундаментальні дослідження вважаються відкритими саме тому, що спонсоруються з податків населення, всі бажаючі мають до них вільний доступ через електронні бази даних, через бібліотечні депозитарії і через прямий обмін з колегами. Поруч з професійною експертизою (реферуванням) принципи відкритості і доступності є додатковими необхідними елементами для контролю за достовірністю даних, що публікуються. 

          Таблиці складені таким чином, що ті, у кого є посилання на їх оригінальні публікації, розташовані за рейтингом, всі інші – за абеткою. 

          Звертає увагу той факт, що кожне відділення НАНУ має як блискучих дослідників  так і тих, про кого світовій спільноті невідомо. Враховуючи той факт, що грошова компенсація за видатні внески у науку надаються академікам по життєво, залишається питання, на яких підставах і за якими рекомендаціями були обрані для такого привілею ті, хто нічого для світу не надав і як саме визначався «світовий рівень» їх робіт? Можна прийняти до уваги ті реалії, що існували у СРСР, який встановив «залізну завісу» і не дозволяв вченим вільно публікуватись закордоном, а кількість радянських видань, що були зареєстровані у списках Thomson ISI була вкрай обмежена. Але понад 20 років вже зняте це обмеження і ті, хто мали цікаві ідеї та пропозиції почали публікуватися у впливових журналах. 

          Навіть враховуючи фактор закритості і засекреченості досліджень у радянські часи, потребує пояснення низький рівень робіт, друкованих новоприйнятими членами академії у останні роки. Складається враження, що велика кількість членів НАНУ займаються дослідженнями, які нікому не цікаві і не потрібні, а оцінити рівень їх експертизи ззовні неможливо. До того ж все залишилося так,  як було за часів командно-адміністративної системи СРСР. Самі академіки собі гроші нараховують, самі їх використовують, самі собі звітують і самі себе вибирають на наступний цикл. Система сама себе відновлює. Оскільки неможливо дізнатись про критерії реального відбору до найважливішої наукової структури України, виникає запитання про те, чи відповідають існуючі члени НАН України та кандидати на вакансії статутним вимогам і цілям організації? 

          Фактор економічної кризи і обмежені фінансові можливості у перші десятиліття незалежної України можуть мати вплив на приведені вище результати, але потребує аналізу ефективність використання коштів, що виділяються на наукові дослідження. І тут без оцінки якості досліджень не обійтися. 

          Приведений аналіз потребує від керівництва НАН України і всього суспільства відповіді на поставлені питання, усвідомлення реального стану речей і термінових дій для рішучої реформи наукової сфери.

[1] «Rising Above the Gathering Storm: Energizing andEmploying America for a Brighter Economic Future» (2007), Committee on Prospering in the Global Economy of the21st Century:An Agenda for American Science andTechnology, National Academy of Sciences, NationalAcademy of Engineering, Institute of Medicine; ISBN: 978-0-309-10039-7, 592 pages 

[2] www.isiwebofknowledge.com 

[3]www.thomsonreuters.com/products_services/scientific/Journal_Citation_Reports           www.scimagojr.com/journalrank.php

[4]www.webometrics.info/top1000_r&d.asp 

[5] www.arwu.org; www.webometrics.info/top4000.asp