Комунізм, капіталізм чи націоналізм: теоретичні підстави практичного добробуту — Статті та інтерв'ю членів клубу — Клуб

версія для друку
09.12.2008 Комунізм, капіталізм чи націоналізм: теоретичні підстави практичного добробуту

Про переваги і недоліки комунізму, капіталізму та націоналізму говорив сам автор книги разом з найкращими експертами світового рівня як від академічного середовища, так і від сучасної політики, а також українські економісти, політологи, урядовці, бізнесмени, оглядачі та громадські діячі.

Професор Гарвардського та Мічиганського університетів США, дослідник політичних та економічних вчень, один з головних експертів з питань марксизму в світі, доктор історії Роман Шпорлюк наголосив на важливості усвідомлення, що крім двох базових економічних моделей, в рамках яких звично інтерпретується політико-економічна динаміка країн світу, а саме комунізм та капіталізм, існує ще одна надзвичайно важлива економічна теорія, яка віддзеркалює головні тенденції світової політики після 1789 року. І цією доктриною є націоналізм, а Роман Шпорлюк був чи не першим, хто маніфестував теоретичне обгрунтування рівноправності та діалектики націоналізму та капіталізму.

Роману Шпорлюкові довелося стикнутися з традицією, яка звично апелювала до текстів класиків марксизму та комунізму як до теоретичних обгрунтувань цих теорій, натомість націоналізм був такої прерогативи позбавлений. Р.Шпорлюк спростовує цю обмеженість, вказуючи на праці німецького мислителя Фрідріха Ліста, ідеї якого опонують настановам Маркса та Енгельса. Ліст перший висунув економічну концепцію національної держави, накресливши націям вектор руху до стану модерної економіки. Яка засаднича відмінність націоналізму від марксизму? Останній, як відомо, постулює розділеність суспільства на антагоністичні класи – буржуазії та пролетіріату, співіснування яких неминуче має привести до революції, внаслідок якої повинні встановитися нові, не-капіталістичні (комуністичні) відносини і зникне ситуація гноблення одних іншими. На практиці ідеали Маркса капітулювали разом з крахом Радянського Союзу, натомість країни, які базували свою політекономію, спираючись на доктрину Ліста, вийшли на рівень передових. Націоналізм, за Лістом, говорить не про боротьбу класів, а про необхідність їхнього згуртування і співпраці з метою побудови сильної національної держави, а революції призводять не до уніфікіції, а до протистояння між націями. Синегрія всіх елементів нації, з точки зору націоналізму, витворює активну культурну спільноту, що має позиціонувати себе на противагу іншим націям.

Одним з центральних місць в розмові під час круглого столу було питання науки та освіти в їх стосунку до державної політики, і тут ідеї Ліста для України ХХ століття залишаються актуальними. Йдеться про його доктрину модернізації, яка була успішно впроваджена в життя більшістю країн, що розвиваються, і спричинила прорив в їхній економіці. За Лістом, освіта, наука і культура, тобто ті сфери суспільства, які вважаються «непродуктивними» – є найпривабливішими для державних інвестицій. Держава, яка прагне подолати економічну відсталість, повинна здіснювати капіталовкладення в ці сфери, навіть якщо напозір вони нібито не виправдовують такого рівня «довіри». Проте інтелектуальний прогрес завжди призводить до економічного росту (маємо приклад Японії). Тому впровадження лістіанської доктрини модернізації, донесеної світові Романом Шпорлюком, сьогодні для України є одним з першочергових надзавдань.