Повідомлення блогів групи "Блоги на науці" (www.nauka.in.ua) http://www.nauka.in.ua ua http://backend.userland.com/rss2 Fri, 18 May 2012 07:39:39 +0300 Для підсилення емоційно-психологічного впливу політичної промови використовують стилістичні прийоми лексичного та синтаксичного рівнів. До групи найбільш уживаних лексико-стилістичних прийомів належать епітет, метафора та алюзія. Паралельні конструкції, градація, перечислення, повтор, антитеза, емоційне протиставлення, полісиндетон та риторичне запитання складають групу стилістичних прийомів синтаксичного рівня. Доволі часто для досягнення бажаного ефекту політики вдаються до засобів пливу на фонетичному рівні, які найчастіше виражаються у використання алітерації.
Алітерація – особливий стилістичний прийом, направлений на створення додаткового музичного ефекту висловлювання [12, с. 275]. Використовуючи цей стилістичний прийом, оратор виділяє в мовному потоці слова, пов’язані алітерацією, які набувають певного інтонаційного значення. Таким чином політику вдається привернути увагу аудиторії до найбільш значущих слів, які чинять певний емоційний вплив на цільову аудиторію. Прийом алітерації сприяє створенню особливого ритмічного малюнка висловлювання, роблячи предмет обговорення більш важливим для публіки. Тому при написанні промови для вираження головної ідеї потрібно підбирати максимально співзвучну лексику, яка апелюватиме до ціннісних установок аудиторії і чинитиме чималий вплив на формування їх особистої думки стосовно сказаного політиком.
Прийом метафори являє собою перенесення назви з одного об’єкта чи явища на інший, подібний з першим у будь-якому відношенні [10, с. 68]. Узагальненість та образність метафори роблять її доволі зручним методом комунікації, оскільки у випадку її використання відсутній раціональний послідовний опис предмета чи явища. Метафора як стилістичний прийом дає можливість інтерпретувати сказане і пропонує можливість альтернативного вирішення питання.
Метафора виконує інформаційну та прагматичну функції, впливаючи на судження та ставлення аудиторії до обговорюваного питання, викликаючи відповідні психологічні та дієві реакції з боку цільової аудиторії [ 17, с. 35]. Дослідники підкреслюють особливу роль метафори у сучасній політичній комунікації. Так, дослідник О. В. Дітріх вважає, що в політичній сфері метафора дуже часто вживається для побудови картини світу, через що є одним із засобів привернення уваги громадян і знаряддям емоційного впливу на них. В політичному дискурсі роль метафори полягає у впливі на свідомі та підсвідомі компоненти психіки громадянина [26, с. 53].
Мова пристосовується до тих цілей, які політик ставить перед собою, в результаті чого існуючі в загальному словниковому запасі слова актуалізуються в політичному та ідеологічному контекстах для формулювання теорій чи доктрин і стають політичною лексикою.
Одним із прикладів актуалізації загальнолітературної лексики у політичній промові є використання ключових слів та слів-гасел, що стають такими завдяки своєму семантичному змісту та частоті вживання. Ключові слова повинні викликати в цільової аудиторії відповідні асоціації. Успіх виступу політика полягає у простоті вираження складного, чому сприяє вживання ключових слів та слів-гасел.
Ключові слова поділяють на три основні групи: загальні, програмні та вузько тематичні [14, с. 6]. Загальні ключові слова є словами-гаслами, які використовуються усіма політиками у політичних промовах. Такі слова є афективами, що викликають певну асоціацію в аудиторії і зазвичай представляють абстрактні поняття. Вони мають позитивну оцінку та імунітет проти критики. Програмні ключові слова виражають основні позиції програми дій певного політика і при частому вживанні стають словами-гаслами. Вузько тематичні ключові слова присвячені основній темі конкретного політичної промови. Доволі ефективним прийомом переконання, який легко сприймається на слух і має значний вплив, є використання коротких фраз та речень лозунгового характеру.
У своїх промовах політики часто використовують лексичні суперлативи (словосполучення чи фрази, які використовують на позначення найвищого ступеня ознаки) та прикметники найвищого ступеня порівняння.
У політичних промовах широко використовуються різноманітні повтори. Вони створюють своєрідний ритм промови, посилюючи тим самим сугестивний вплив на цільову аудиторію. Для повторів властива ідентичність та стереотипність, завдяки чому вони здатні чинити вплив на людину поза її свідомістю. Найбільш поширеним видом повтору є лексичний, метою якого є підкреслити певну ідею та слугувати елементом розкриття головної думки. У політичних промовах важливу роль відіграє також семантичний повтор, який виражається словами та словосполученнями одного семантичного поля, складниками якого є слова, що мають спільний елемент значення.
Не менш важливе значення має синтаксичний повтор, який має три основних функціональних моделі: анафора, епіфора та паралельні конструкції. Анафоричний повтор є найбільш традиційним способом виділення актуальних положень промови шляхом винесення на початок речення чи вислову елементів, що повторюються. Анафора як різновид повтору є класичним прийомом стилістичного синтаксису, який сприяє ритмізації ораторського мовлення і підвищує його виразність. На противагу анафоричному, епіфоричний повтор означає винесення повторюваних елементів на кінець речення чи висловлювання. Використання паралельних конструкцій підсилює змістові елементи мови в синтаксичних конструкціях і сприяє закріпленню інформації у свідомості цільової аудиторії.
Дуже важливу роль відіграють синтаксичні стилістичні засоби, до яких належать антитеза, повтор, паралелізм синтаксичних конструкцій, градація, перелічення, дискантний повтор слів та риторичне питання. Синтаксичне оформлення промови сприяє реалізації прагматичної направленості мови оратора [15, с. 88].
Антитеза як стилістичний прийом використовується для створення контрастної характеристики питання чи явища, що обговорюється. Лексичну основу цього прийому складають антоніми. Використання антитези «в чистому вигляді» (використання лише антонімів) можна прирівняти до гри слів, до якої оратор вдається для підсилення емоційно-психологічного впливу на цільову аудиторію.
Доволі часто замість класичної антитези, що будується на основі протиставлення паралельних конструкцій та антонімів, використовують прийом емоційного протиставлення. В цьому випадку протиставляються не антоніми у їх власному значенні, а слова та фрази, які у висловлюванні набувають негативної чи позитивної оцінки. Самі оцінки здійснюються оратором на основі довільного трактування тих чи інших явищ та фактів. Прийом емоційного протиставлення слугує способом актуалізації змістово-оціночних елементів мовлення, що призводить до підсилення ефекту психологічного тиску. Використання цього засобу впливу призводить до того, що смисловий розвиток мовлення виключає для аудиторії можливість зробити власну оцінку. Така побудова промови дозволяє політику нав’язати свою думку і виразити свою позицію стосовно певного питання.
Отже, у сучасному політичному дискурсі широко використовуються семантико-стилістичні засоби впливу на свідомість цільової аудиторії. Власне успішність політичної промови значним чином залежить від вдалого використання засобів увиразнення лексичного та синтаксичного рівня, які сприяють кращому засвоєнню інформації слухачами та переконанню їх, що лише один варіант трактування позиції політика є вірним.

ЛІТЕРАТУРА
1. Аристотель. Риторика / Аристотель// Античные риторики; под ред.А. А. Тахо-Годи. – М. : МГУ, 1978. – С. 15–164.
2. Бакумова Е.В. К вопросу о коммуникативных типах политических лидеров/ Е. В. Бакумова // Основное высшее и дополнительное образование: проблемы дидактики и лингвистики. – Волгоград: "Политехник", 2000. – С. 77 – 81.
3. Баранов, А.Н., Казакевич, Е.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации/ А.Н. Баранов, Е.Г. Казакевич. – М.: Знание, 1991. – 64 с.
4. Бережная Т. М. Современная американская риторика как теория и практика манипулирования общественным сознанием: дисс. … кандидата филол. наук: 01.02.06/ Т. М. Бережная. – Москва, 1986. – 211 с.
5. Берков В. Ф. Аргументация как речь/ В. Ф. Берков// Стратегии коммуникативного поведения: материалы докладов Международной научной конференции, Минск, 3-4 Мая 2001 г.: в 3 ч. – Минкс, 2001. – Ч. 1. – С. 118-122.
6. Біденко А. Нейролінгвістичне програмування як засіб політичної реклами/ А. Біденко// Вісник Черкаського університету. – 2004. – №4. – С. 5-9.
7. Блог Галини Штогрин “Наукові записки”. – Режим доступу:
8. Бублик І. Ф. Стратегії і тактики вербальної агресії в парламентському дискурсі ФРН/ І. Ф. Бублик// Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2006. – №726. – С. 107-111.
9. Вихованець І. Нюанси слова (про мову лектора)/ І. Вихованець// Трибуна лектора. – 1976. – №2. – С. 44-45.
10. Виноградов С. И. Выразительные средства в парламентской речи/ С. И. Виноградов // Культура парламентской речи. – Москва: Наука, 1994. – С. 66 – 77.
11. Гаврилова М. В. Политический дискурс как объект лингвистического анализа/ М. В. Гаврилова// Политические исследования. – 2004. – №3. – С. 127-139.
12. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского язика\ Гальперин И. Р. – Москва: Издательство литературы на иностранных языка, 1958. – 459 с.
13. Голуб Н. Ораторська мова в дискурсивному аспекті/ Н. Голуб// Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. – 2010. – №22 (209). – С. 5-14.
14. Діденко М. О. Політичний виступ як тип тексту: автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук/ М. О. Діденко. – О., 2001. – 19 с.
15. Ковалева Е.И. Преемственность традиций классической риторики в американском публичном выступлении (на материале выступлений общественно-политических деятелей США): дисс. … кандидата филол. наук. – Москва, 2000. – 204 с.
16. Кокоза Г. А. Комунікативні стратегії і тактики персоналізації публіцистичного дискурсу мовними одиницями на позначення одягу/ Г. А. Кокоза// Філологічні трактати (Київський національний лінгвістичний університет). – 2010. – №1. – С. 8-18.
17. Кочкин М. Ю. Политический скандал как лингвокультурный феномен: дисс. … кандидата филол. наук: 02.03.01/ Кочкин М. Ю. – Волгоград, 2003. – 184 с.
18. Лепский В. Е. Манипулятивное воздействие м рефлексивное управление/ В. Е. Лепский// Психологический журнал. – 1996. – №6. – С. 139-144.
19. Малышева О. П. Коммуникативные стратегии и тактики в публичных выступлениях (на материале речей американских и британских политических лидеров)/ О. П. Малышева// Издательство Российского государственного педагогического университета им. Герцена. – 2009. – №96. – С. 206-209.
20. Малышева О. П. Манипулятивные стредства воздействия в политическом дискурсе/ О. П. Малышева// III международная практическая конференция с международным участием в заочной форме «Актуальные проблемы филологии». – Рубцовск, 2009. – С. 35-48.
21. Пашкевич О. А. Особливості вербальної маніпуляції у політичних промовах державних секретарів США (Кондоліни Райс та Коліна Пауела)/ О. А. Пашкевич//
22. Пыжова М.Г. Аргументация, убеждение и коммуникация / М.Г. Пыжова // Стратегии коммуникативного поведения: материалы докладов Междунар. науч. конф., Минск, 3-4 мая 2001 г.: в 3 ч. / Минский гос. лингвист. ун-т; редкол.: Д.Г. Богушевич [и др.]. – Минск, 2001. – С. 131-134.
23. Пороховщиков П. С. Искусство речи на суде / Петр СергеевичПороховщиков. – [3-е изд.]. – Тула : Автограф, 2000. – 320 с.
24. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – Москва: «Рефл-бук», Калининград: «Ваклер», 2000. – 352 с.
25. Почепцов Г. Г. Теория комуникации/ Г. Г. Почепцов. – М.: “Рефл-бук”, 2001. – 651 с.
26. Саламун К. Язык и политика: вербальная стратегия в политической деятельности/ К. Саламун. – М.: Знание, 1987. – С. 52-54.
27. Самарина И. В. Коммуникативные стратеги «создание круга чужих» и «создание круга своих» в политической коммуникации (прагмалингвистический аспект): Автореф. дис… кандидата фил. наук. – Ростов н/Д, 2006. – 21 с.
28. Славова Л. Л. Комунікативні стратегії і тактики у сучасному масмедійному політичному дискурсі/ Л. Л. Славова. – Режим доступу: {HYPERLINK http://eprints.zu.edu.ua/2210/1/06slldzm.pdf
29. Сусов И. П. Лингвистическая прагматика/ И. П. Сусов. – Вінниця: Нова книга, 2009. – 272 с.
30. Табурова С. К. Эмоции в речи депутатов бундестага: мужские и женские преференции/ С. К. Табурова// Тендер как интрига познания. Сборник статей. – М.: Рудомино, 2000. – С. 168-191.
31. Татенко В. О. Психологія впливу: суб’єктна парадигма/ В. О. Татенко// Наукові студії з соціальної та політичної психології. – К.: Сталь, 2000. – С. 3-18.
32. Тхоровська С. В. Стратегії політичного дискурсу/ С. В. Тхоровська. – Режим доступу: {HYPERLINK “http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2007/1(102_2)/10_Thorovska.pdf”}
33. Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса./ Е. И. Шейгал. – Волгоград: Перемена, 2000. – 386 с.
34. Школьник Л.С. Воздействие на эмоции и воздействие эмоциями // Эмоциональное воздействие массовой коммуникации: педагогические проблемы. Материалы семинара, проведенного 18 октября, 1977 г. в г. Москва. Отв. Ред. Е.Ф. Тарасов. – Москва: ЦС Педагогического общества РСФСР, 1978. – С. 24 – 31.
35. David Cameron. Remarks in Downing Street Shortly after Becoming the Prime Minister. – Режим доступу: {HYPERLINK http://www.telegraph.co.uk/news/politics/david_cameron/}.
36. David Cameron. Speech on Immigration. – Режим доступу: {http://www.newstatesman.com/uk-politics/2011/11/immigration-british-work}
37. Margaret Thatcher. The Lady’s not for Turning. – Режим доступу http://www.guardian.co.uk/politics/margaretthatcher.
38. Margaret Thatcher. Speech to Conservative Party Conference October 10, 1975. – Режим доступу: HYPERLINK http://www.margaretthatcher.org/speeches/default.asp}
39. Schopenhauer A. Die Welt als Wille und Vorstellung: l. Bd. Vier Bücher, nebst einem Anhange, der die Kritik der Kantischen Philosophie enthalt/ A. Schopenhauer// A. Schopenhauer’s sämtliche Werke. – Leipzig, 1891. – 353 p.   коментувати на форумі
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=communicative_strategies&post_id=204 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=communicative_strategies&post_id=204 Sun, 13 May 2012 15:27:01 +0300 До уваги науковців!
19 травня – День науки в Україні.


Вже стало доброю традицією Наукового центру «Верітас» та Клініки Уляни Лущик, які спеціалізуються на інноваційних технологіях відновлення функції судинної системи мозку та всього організму (http://inno-health.com.ua/ua/naukova-robota/avtorska-metodika) проводити щорічну традиційну акцію «Судинні інновації для науковців» з метою поновлення здоров’я для науковців України:

- від кандидатів наук аж до академіків Національної академії наук України;
- для молодих вчених без наукового ступеня (наукового звання) необхідна довідка з місця роботи або від наукового керівника.

Мета акції:
Профілактичне відновлення здоров’я, покращення якості життя і працездатності
з метою мінімізації ризику судинних та мозкових катастроф - критичних станів серцево-судинної та судинно-мозкової системи – інсультів та інфарктів.

1. Профілактичний контроль здоров’я науковців
2. Акцент діагностики на судинній патології голови (вегето-судинна дистонія, метеолабільність – чутливість до змін погоди, головні болі, запаморочення, зниження працездатності, пам’яті, порушення сну та мовлення і т.д.) та патології судин кінцівок (варикоз, хронічний та підгострий тромбофлебіт, атеросклероз і т.д. )
3. Оцінка резервних можливостей роботи мозку - Електроенцефалографія з функціональними навантаженнями
4. Оцінка біологічного віку та скринінг судинної патології капілярів – найбільш чутливої ланки судинної системи до ранніх патологічних змін в мікроциркуляторному руслі (скринінгу мікротромбування, судинних ендокринопатій, онкоангіогенезу)
Хвороби, які ми лікуємо: http://inno-health.com.ua/ua/naukova-robota/avtorska-metodika

Тривалість акції:
З 22 квітня по 22 травня 2012 року

Цінова політика
Ми пропонуємо 2 варіанти:
1. Економ-пакет на комплексну діагностику (10 обстежень) протягом дня з рекомендаціями спеціалістів для амбулаторного лікування за 1500 грн.;
2. Комплексна діагностика (10 обстежень) протягом дня та 30-денний інтенсивний курс індивідуально підібраного лікування за собівартістю процедур (300 грн. за день) – всього від 4.700 грн. до 10.700 грн.

Комплексна неінвазивна діагностика включає:
1. УЗ діагностика артерій та вен шиї та головного мозку за авторською методикою д.мед.н. У.Б. Лущик
2. Капіляроскопія найдрібніших судин організму
3. УЗД щитоподібної залози з оцінкою судинного русла
4. УЗД органів черевної порожнини з судинною програмою
5. УЗД хребта та суглобів з оцінкою рівня перфузії кісткової та м’язевої тканин
6. ЕКГ- скринінг ішемічних змін міокарда
7. Електроенцефалографія - оцінка роботи мозку
8. Соматичний огляд
9. Неврологічний огляд
10. Огляд реабілітолога

За необхідності – додаткові консультації психолога та інших суміжних фахівців
http://inno-health.com.ua/ua/lnka/price/201?task=view

Історії успіху в лікуванні та реабілітації :
http://inno-health.com.ua/ua/reabiliti/istoriji-uspihu

Умови акції:

1. Попередній запис за телефоном в робочі дні з 9.30 до 18.00 (окрім суботи та неділі): (044) 389-28-89, 050-848-71-03, 050-332-28-89, 095-068-30-74.
2. Наявність копії диплому про науковий ступінь або наукове звання.
3. Для молодих вчених (аспірантів, здобувачів) – довідка з місця роботи або від наукового керівника.
4. Для родичів науковців на час дії акції можливі пільги.

Із повагою,
науковий керівник з біомедичних проблем,
доктор медичних наук Уляна Богданівна Лущик   коментувати на форумі
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Terzian&post_id=203 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Terzian&post_id=203 Tue, 08 May 2012 10:08:56 +0300 СОРАН.Info - «Задайте питання академіку».

Схема роботи проста: читачі (у тому числі і журналісти) надсилають нам питання, ми шукаємо на них відповіді від вчених СВ РАН. Призначення рубрики в тому, щоб зруйнувати кордони між вченими та іншими людьми, зробити доступними знання, які роками отримують фахівці. При ілюзії інформаційного достатку, знайти достовірні відомості та компетентні думки не так просто, особливо, якщо мова йде про науку. До того ж в навколишньому світі є багато явищ, природа яких неочевидна навіть Google.

Автор та джерело: СВ РАН   коментувати на форумі
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=202 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=202 Fri, 04 May 2012 12:34:25 +0300

Зображення/YouTube

Неспішні прогулянки по снігу Саймон Бек перетворює в незвичайну творчість

Кожен зимовий день Саймон Бек одягає снігоступи і йде гуляти по замерзлих озерах Савойї. Після 5-9 годин бродіння по снігу його сліди складаються в чіткий геометричний малюнок. Розмір кожного такого «візерунку» сягає величини розміром з три футбольні поля. Дивна особливість малюнків на снігу полягає в тому, що вони набувають 3D-ефекту, якщо дивитися на них з висоти. Час існування шедевра на снігу визначає погода. Перший сильний вітер або сніг руйнує ці творіння. Іноді Саймон Бек відновлює заметену снігом картину, іноді приступає до створення нової.

Займатися живописом на снігу Саймон Бек почав після травм обох ніг, отриманих в результаті катання на гірських лижах. Єдиною фізичною вправою, яка не заподіює біль, стали неспішні прогулянки по рівному снігу. А створення малюнків привносило сенс в ці безцільні бродіння. Згодом Саймон почав фотографувати свої творіння, які й прославили його в Мережі.
Дивлячись на подібні твори, мимоволі замислюєшся про ілюзорність мистецтва, краси і життя в цілому.





Автор: YouTube   коментувати на форумі
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=201 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=201 Fri, 04 May 2012 11:54:20 +0300

Зображення/Сумський інформаційний портал

Коротка довідка

Віталій Лазарович Гінзбург (21 вересня (4 жовтня за старим стилем) 1916 року, Москва — 8 листопада 2009 року, Москва) — радянський і російський фізик-теоретик, академік АН СРСР (1966—1991) і РАН (1991—2009), доктор фізико-математичних наук (1942), лауреат Нобелівської премії з фізики (2003). Завідував кафедрою проблем фізики та астрофізики МФТІ, котру він створив в 1968 році. В 1950 року Гінзбург разом із Левом Давидовичем Ландау розробив напівфеноменологічну теорію надпровідності (теорія Гінзбурга—Ландау). 1958 року Віталій Лазарович і Лев Петрович Пітаєвский створили напівфеноменологічну теорію надплинності (теорія Гінзбурга—Пітаєвського). 2003 року за ці роботи в галузі надпровідності та надплинності Гінзбург був удостоєний Нобелівської премії з фізики (нагороду з ним розділили Олексій Олексійович Абрикосов і Ентоні Леггет) Лауреат ряду міжнародних премій, в тому числі премії Вольфа (1994/1995), Ленінської премії (1966), Сталінської премії (1953) (за Вікіпедією)

Гінзбург

Це слово схоже на ім'я великого міста. А ще воно нагадує назву океанського корабля. Або грандіозного дирижабля. Відчувається масштаб. Величезна була людина...

Він помер, а з ним пішла епоха. Йому було за дев'яносто, він народився до
революції і пройшов своїм життям майже все ХХ століття, сам ставши частиною його історії. Я кілька разів розмовляв з Віталієм Лазаровичем і щось по результатам цих бесід публікував. Але не все. А ось тепер вирішив зібрати по крихтах неопубліковане, щоб віддати данину пам'яті ХХ сторіччю і пережившій його людині.

Коли я останній раз подзвонив Гінзбургу, він давно і важко хворів.

- Як самопочуття, Віталій Лазарович?

- Яке може бути самопочуття в моєму становищі? Лежу, ні з ким не зустрічаюся.

- Ну, а коли видужаєте, ми з вами ще зустрінемося, - кинув я чергову підбадьорливу фразу, яку говорять всім хворим.

- Я не виздоровлю. Мені 93 роки. І ми вже не зустрінемося ... Тільки в
наступному житті, сказав би я, якби вірив в бога. В цьому сенсі я заздрю віруючим: їм не так страшно помирати ... Взагалі, це чорт знає, що таке! Людина живе так мало! Ну хіба це діло - якась сотня років! Голова ще прекрасно розуміє, свідомість ясна, а тіло вже нікуди не годиться, і треба вмирати ...

... Говорити з ним завжди було суцільне задоволення. Академік відносився
до таких людей, яких несе - вони максимально полегшують інтерв'юерам життя, розповідаючи навіть про те, про що їх не запитують, їх мова рухається вигадливими стежками асоціацій, немов лісова стежка.

- Про мене ще з дитинства говорили, що я ідіот з побічними асоціаціями. Ви потім поубивайте всі наші відволікання від основної лінії ...

- Повбиваю, повбиваю! Ви, головне, не відволікайтеся...

А ось тепер виявляється, що ці відволікання - головне, про що розповідав мені Гінзбург...

1.

- Зараз модно ностальгувати за совком. Типу, товарів було мало, жерти нічого, але зате людину в космос запустили, і наука була на висоті. Ідея була у людей...

- Не потрібно ідеалізувати радянську науку! Дійсно, вона в деяких областях, типу фізики і математики була на дуже високому рівні. Ну, це і зрозуміло: від фізики комуністам потрібна була бомба, тому й гроші були великі у фізиків. Пам'ятаю, коли американці вперше підірвали атомну бомбу, у мене зарплата відразу ж зросла рази в три.

Але були в радянській науці області абсолютно провальні, найяскравіший
приклад тому - біологія, кібернетика. Іншим колосальним недоліком була закритість радянської науки - майже відсутність зв'язків із закордонними колегами, а це призводило до труднощів в обміні науковою інформацією.
Одна з причин цього - засекреченість. Я, наприклад, був совсекретним.
Часовий біля дверей стояв. Така секретність була, що мені одного разу не
дозволили навіть власні записи подивитися, тому що вони були засекречені - в тому числі і від мене. До абсурду доходило.

Жили, звичайно, бідно. Зате у цієї бідності були свої переваги. В 1955 році в перший раз до нас приїхала група іноземних вчених. Ми на них жадібно накинулися з палаючими очима. І потім один з тих приїхавших, відомий фізик, повернувшись до себе додому, написав статтю, в якій дивувався: живуть російські вчені погано, в країні теж далеко не рай, а які рідкісні ентузіасти! Чому? І тут же дав відповідь: а у них більше нічого немає!... Це було глибоко сказано, чудово правильний діагноз! Наука була єдиною радістю життя.

- Вас називають одним з батьків радянської водневої бомби. А багато у
неї взагалі було батьків-то?

- На початку 1948 року робити водневу бомбу доручили Ігорю Євгеновичу Тамму. Він набирав команду і взяв мене, що абсолютно нетривіально, тому що моя дружина на той момент сиділа. А ось мого друга-фізика, якого Тамм теж включив в свою команду, не допустили. Тому що його дружина колись, багато років тому, жила в Америці. Ні, вона не була американка, вона народилася в Баку, батько її був революціонером, потім він поїхав, потім повернувся і помер тут в тюрмі, що стандартно ...

А Сахаров, про якого чомусь всі думають, що він батько водневої бомби, потрапив в команду Тамма абсолютно випадково. Він з маленькою дитиною і дружиною знімав якусь кімнату в комуналці. І наш директор тоді попросив Тамма включити Сахарова в проект: «Може, вдасться йому кімнату під цю справу отримати? ». Так народився великий Сахаров.

Взагалі, дивно, хто робив Радянській владу бомбу! Я - чоловік ворога
народу; майбутній дисидент і противник радянської влади Андрій Сахаров
і, нарешті, Тамм. Як в цей проект потрапив сам Тамм, я до сих пір не
знаю. Адже Тамм - колишній меншовик. Як він не сів, незрозуміло! Він мені
сам говорив, що в нього завжди приготований сидір з речами на випадок
посадки. Тамм пишався, що був учасником першого з'їзду Рад. І на якомусь голосуванні мандатами проголосував проти своєї фракції. Ленін зааплодував і крикнув йому: «Браво, Тамм!...». Молодший брат Тамма - інженер - був розстріляний ні за що ні про що ... Ще Тамма критикували за ідеалізм ... Тобто було, було, за що його садити. А його призначили робити головну бомбу...

Між іншим, Сахаров і Тамм не дуже хотіли їхати на об'єкт Арзамас-16. Викликав їх до себе Ванніков - заступник Берії, начальник першого головного управління ... Теж, до речі, цікава людина цей Ванніков. Був він до війни міністром. Потім його посадили, катували в радянських катівнях - все як годиться. А потім почалася війна. Сталін викликав Ваннікова до себе з табору і призначив міністром боєприпасів. Ванніков, наковтавшись таборів, попросив у Сталіна довідку про своє звільнення і недоторканність. Сталін сів за стіл і написав йому охоронну грамоту: «Сим засвідчується, що товариш
Ванніков ...». Далі не пам'ятаю ... Загалом, що тепер Ванніков – гарна людина. Сталін - колишній семінарист, він любив церковні обороти, типу «сим засвідчується» ...

Ну, так от, цей Ванніков був на чолі водневого проекту зі сторони державних
органів. Викликав він Сахарова і Тамма та вирішив послати їх працювати в
Арзамас-16. Але тим не хотілося їхати зі столиці. Мовляв, у нас тут
сім'ї, туди-сюди ... У цей час пролунав дзвінок. Ванніков взяв трубку:
«Так, Лаврентій Павлович ... Ось вони в мене тут ... Ні, вони не хочуть
їхати в Арзамас ... Так, так, добре, Лаврентій Павлович... ». Потім поклав
трубку і сказав Тамму і Сахарову: «Товариш Берія дуже радить вам
прийняти наші пропозиції.». І вони обидва тут же погодилися.

Коли ми почали займатися цією проблемою, нам прийшли в голову дві ідеї, як зробити водневу бомбу. Одна ідея прийшла в голову Сахарова, інша - в мою. Ідея Сахарова, до речі, так і не пішла в
подальшу розробку.

- А кажуть, бомбу водневу Сахаров придумав!

- Ні. Адже в чому там трудність була ... Потрібно, щоб атоми дейтерію з
тритієм з'єдналися, і пішла реакція. Як їх зблизити? Сахаров запропонував свій спосіб стиснення - за допомогою шарів твердої речовини і дейтерію. А я запропонував використовувати Літій-6. Справа в тому, що для реакції потрібен тритій - радіоактивний елемент, отримувати який дуже важко. Ось я і запропонував використовувати таку реакцію, в результаті якої тритій виходить сам по собі - вже в бомбі. І ця ідея пішла.

- А ось ще кажуть, що Сахаров перший придумав, як зробити термоядерну станцію.

- Теж ні! Ідею використання термояду в мирних цілях висловив якийсь військовослужбовець на прізвище Лаврентьєв, а зовсім не Сахаров. Цей Лаврентьєв надіслав лист зі своїми пропозиціями до компетентних органів. Воно потрапили до Сахарову, він мені потім розповів ... Я тоді подумав, що уряд зацікавлений в тому, щоб побудувати термоядерні електростанції. Нічого подібного! Їм просто був потрібен тритій для водневих бомб. Ось заради чого займалися керованим термоядом! Я тільки недавно про це дізнався ... Але тоді всі натхненно говорили, що термоядерна електроенергія - майбутнє людства.

Брехали, як завжди. Їм потрібна була тільки війна.

2.

- Вперше я одружився, коли мені було 21, ми разом вчилися в університеті. Молодий, студентський шлюб ... А в 1945 році я приїхав працювати в Горьківський університет і зустрів там цю заслану ...

... Перший шлюб Гінзбурга був відносно швидкоплинним - ну, звичайно, по
мірками життя самого патріарха вітчизняної науки: він прожив з першою
дружиною 9 років - 10% життя. Судіть самі, багато це чи мало ... А потім
прийшла справжня велика любов. Яка нікого не пощадила: Гінзбург зруйнував сім'ю - розлучився і відразу одружився. Його не могло зупинити ніщо. Ні те, що його нова жінка - Ніна Єрмакова була ворогом народу, ні наявність у Гінзбурга дочки від першого шлюбу. Втім, розрив з дочкою Гінзбург переживав важко і навіть півстоліття по тому, розповідаючи про це, плакав. Дітей кидати завжди боляче ... Але нова любов була ще болючішою.

- Так, одружився, хоча всі відмовляли. Недобре було для члена партії одружитися на засланій. Могли самого посадити.

Взагалі, прив’язаність Гінзбурга до цієї Ніни дивовижна. Він не тільки
не побоявся одружитися на засланій, що обіцяло масу неприємностей, а й повною мірою потім розгрібав ці неприємності все життя.

Після війни Гінзбурга в складі групи вчених відправили до Бразилії на наукову конференцію з астрономії. «Далекобійних» літаків тоді не було, і вчені пливли до Південної Америки на кораблі. Ось як розповідав про це один з учасників поїздки: «Всю дорогу Гінзбург нив, думаючи тільки про свою Ніну, в розлуці з якою опинився вперше. Марно я намагався вивести його з цього стану, звертаючи увагу на нечувані краси тропіків. Так він нічого там і не побачив. А в якому жахливому стані він був пізніше в Москві, коли до нього дійшла звістка, що старенький, безмірно перевантажений пароплав, на якому Ніна разом з іншими роботягами перетинала щодня Волгу, в середині великої річки перекинувся - а це було в листопаді, по Волзі йшла шуга. Три страшних дня він вважав її загиблою - як він пережив це, я не знаю. Загинуло кілька сот чоловік. Врятувалися лічені одиниці - в числі їх
була і Ніна, що перепливла в найширшому місці крижану Волгу - вона була
чудовою спортсменкою! Її тоді поселили і відігріли незнайомі люди. Не можна навіть уявити, що відчув Віталій Лазарович, побачивши її як би воскреслу».

- А за що ваша дружина сиділа?

- О, це своя історія! Батько її був старий комуніст, помер у в'язниці,
природно ... А її підмели в якусь чергову компанію – за замах на товариша Сталіна. Вона просто жила на Арбаті ... Групу людей тоді звинуватили в тому, що вони влаштували змову, і з її вікна планували стріляти в товариша Сталіна: Сталін періодично їздив по Арбату. Знаєте, що мою майбутню дружину врятувало? Чекісти не подбали перевірити, а вікна її кімнати насправді не виходять на Арбат! Це її і врятувало: всім дали 10 років, а їй тільки 3 роки.

- За що?

- Ну що ви, справді! - Скипів Гінзбург, почувши від мене цей
питання («За що ...»..Ці люди завжди ображаються, коли питаєш «за
що?»). За те, що на Арбаті жила. Стаття 58-10. Вона навіть нічого не
підписала, хоча їй десять днів не давали спати. Я потім довгий час
не міг дружину прописати у себе в Москві, вона так і жила в Горькому. Рік
за роком мені відмовляли у прописці дружини. Я ходив до директора інституту
академіка Вавілова, він справно підписував клопотання, а в особистій
бесіді говорив: ти знаєш, я сам сестру дружини ніяк не можу прописати,
вона заслана, зараз в Ростові. Потім директором нашого інституту став
академік Скобельцин. Я пішов з клопотанням і до нього. І він теж
підписав моє прохання. А потім сказав: «Віталій Лазарович, у мене у
самого брат засланий, і я ніяк не можу його прописати в Москві».

А коли Великий Вождь і Учитель нарешті відкинувся, дружині дозволили
приїхати в Москву, потім реабілітували. Причому, серйозно так було
все обставлено - в її кімнатку на Арбаті прийшов офіцер КДБ з понятими,
і вони склали акт про те, що її вікно не виходить на Арбат.

... Але читач повинен знати, що при соціалізмі повної реабілітації не
буває. Тому і після епохи «реабілітанса» Гінзбург продовжував
страждати «по лінії дружини».

- Над нами постійно знущалися. Я після 1955 року вже не мав ніякого відношення до бомби, але мене весь час не випускали за кордон, причому в самому знущальному стилі. В останній раз не випустили в 1984 році. Я член багатьох світових академій, і в той раз мене з дружиною запросила датська академія. Я подав папірці на виїзд, а через деякий час мені повідомляють: вас пустили, а дружину ні.

Заборонили, мабуть, як колишній засланій. А може боялися, що я з нею
там залишуся, втечу від гуманної Совдепії... І я тоді не поїхав! Мені дзвонив президент Академії Александров: «Чому це ви відмовляєтеся їхати? Я ж їжджу без дружини!» - «А я не хочу!...».

... Ось така от дивна сімейна пара ... Кожен раз, коли я дзвонив Гінзбургу і чув в трубку сміхотливий голос його дружини, то якось не відразу асоціював цю бадьору стареньку з тією самою Ніною, яку ночами допитують сміливі чекісти, яка пливла по крижаній волзькій шузі і яка півжиття прожила далеко від коханого чоловіка, без особливої
надії зустріти старість разом ...

3.

- Ви, за моїми спостереженнями, людина пряма і різка. Що думаєте, то й
ліпете. Як ви вціліли при Сталіні, я просто дивуюся.

- Не ви один. Я і сам дивуюся. Це бомба мене врятувала, інакше від
кісточок моїх давно б слідів не залишилося. Адже гріхів багато у мене було, крім довгого язика і того, що одружився на засланій. Мене ще в низькоуклінстві звинувачували. Тут історія така ... Я ніколи не визнавав всяку наволоч. Був такий учений Іваненко. Я його в свій
час звинувачував в якихось темних справах ... Він за це на Тамма написав донос, на мене написав. А у Іваненко працював якийсь Шпендрік. Цей Шпендрік
готував статтю в газету проти тих вчених, які не підтримували Лисенко. Іваненко прийшов до Шпендріка і сказав: фізики мене просили вдарити по Гінзбургу, тому що він не визнає велику радянську науку і часто посилається у своїх працях на статті зарубіжних вчених, вдар-ка по Гінзбургу ... Шпендрік виконав вказівку керівництва. І «Літературна газета» від 4 жовтня 1947 року - в мій день народження! - опублікувала статтю, в якій я згадувався як низькоуклінник перед Заходом. В той же день мене повинні були затверджувати професором на ВАК, там виступив Іваненко і сказав: як можна таку людину робити професором! І мене не затвердили. А потім довго і в наказах по міністерству, і в газетах схиляли. А філософ-академік Мітін потім в «Літературці» ще дві статті опублікував, де звинувачував мене в ідеалізмі.

Дивом залишився цілий, їй-богу! Це я вам розповідаю, щоб просто нагадати тим, хто тоді не жив, як тоді жилося. А то багато останнім часом повискакували страждателі за колишніми часами...

- З колишніми часами зрозуміло. А можете зробити прогноз на майбутні часи?

- Як ХХ століття було століттям фізики, так XXI століття стане століттям біології. Генна інженерія як вперед просунулася!... Був би я зараз молодим, пішов би не в фізики, а в біологи. Там зараз такі успіхи, що навіть прогнозувати їх на довгий строк не ризикну.

- Невже фізиці настав кінець?

- Макс Планк ... Знаєте такого німецького фізика? Ой, теж трагічна
доля ... Нещасний старий. Перший син загинув на війні, другого розстріляли за те, що він брав участь у замаху на Гітлера. Народився Планк в 1858 році. Коли йому було років двадцять, він прийшов в лабораторію до свого професора Філліпа Каллі за порадою, чим йому далі займатися - фізикою чи грати на піаніно. Планк був хорошим піаністом і вагався - стати йому професійним музикантом або ученим. І професор Каллі сказав: «Шкода мені вас, молодий чоловік. У фізиці вже все зроблено, вам залишиться тільки витирати пил ось з цих приладів...». Це було до відкриття радіо, до відкриття електрона, до
відкриття радіоактивності - до всього!

Тільки обмежені люди думають, що коли-небудь настане кінець фізики. Не забудьте - наука страшно молода. На відміну від християнства, якому 2000 років, науці - всього 400. Всього 400 років тому великий Кеплер вважав, що зірки вморожені в нерухому твердь з кригии. Як ми просунулися всього за 400 років! Тільки на моїй пам'яті, за одне життя скільки змінилося! Коли мені було 16, відкрили нейтрон і позитрон. Без них навіть думати про сучасну фізику неможливо. А це було всього лише в 1932 році. Уявляєте, скільки у нас ще всього попереду? Ціла вічність! ..

Автор: Олександр Ніконов
Джерело: Сумський інформаційний портал
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=200 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=200 Mon, 30 Apr 2012 15:35:58 +0300 Сергія Мосякіна в рамках відкриття Київського Клуба «Еволюція». Лекція була розрахована на широку аудиторію, зокрема систематиків, молекулярних біологів, філогенетиків та усіх інших, бажаючих послухати про сучасні тенденції систематики, проблеми з якими вона зустрічається.

Сергій Леонідович Мосякін – відомий ботанік, д.б.н., професор і директор Інституту ботаніки імені Холодного (м. Київ). В актовому залі Інституту 26 квітня зібралося біля 3-х десятків людей. Серед них як студенти, викладчі, так і пересічні громадяни, що цікавляться питаннями еволюції.

«Будь-яка еволюція потребує жертв»

Такими словами розпочав свою майже двохгодинну цікаву розповідь пан Сергій. Він розказав про себе та свої наукові інтереси, а потім коротко розповів про спроби створення класифікаційних систем на основі молекулярно-генетичних даних, які переживають певний бум. Розповів про успішні та невдалі спроби класифікацій і показав це на прикладі кількох представників рослинного світу. Також показав чітке розмежування понять кладогенезу та градогенезу, парафілітичних, монофілітичних та поліфілітичних таксонів, існування останніх не допустиме, а парафілетичних допускається за певних обставин.

В підсумку аргументовано розвінчив 6 відомих міфів, які мають відношення до еволюційної систематики та якими іноді продовжують зловживати автори публікацій навіть в авторитетних журналах:

М1: Молекулярні ознаки мають якісні переваги над морфологічними для цілей еволюційної систематики
М2: Еволюція йде найбільш економним шляхом (бритва Оккама)
М3: Молекулярний годинник йде більш-менш рівномірно
М4: «Дерево генів» = дерево організмів
М5: «Дерево» (кладограма) - єдиний спосіб відображення еволюційних зв’язків
М6: Молекулярно-філогенетичні реконструкції відображають реальну історію дивергенції організмів

Пан Сергій наприкінці зазначив, що попереду нас чекають великі зміни в систематиці та уявах еволюційних систматиків, і він не виключає появи через 10 років певного єдиного синтезу в цьому плані. Слідкуйте за оголошеннями наступних лекцій і запрошуємо усіх бажаючих!

Фраза належить Р. Бруммітту по назві його статті "Am I a bony fish?" в журналі Taxon в травні 2006 року
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=199 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=199 Fri, 27 Apr 2012 10:14:28 +0300

Зображення: автокореляційна функція стисненоного імпульсу (ФІАН-Інфо)

У ФІАН проведена серія експериментів зі стиснення лазерних імпульсів. 300-фемтосекундний імпульс випромінювання ітербієвого лазера з довжиною хвилі 1030 нм і енергією 150 мкДж був перетворений в імпульс тривалістю 15 фс з довжиною хвилі 515 нм. Ця робота виконана спільно зі спин-офф компанією «Авеста-Проект» (м. Троїцьк), яка використовує отримані знання для створення нових приладів.

Завдяки своїм унікальним властивостям, фемтосекундні лазери знаходять широке застосування в різних областях науки, техніки і медицини. Фемтосекундний лазер з активними елементами, легованими іонами ітербію (ітербієві лазери), отримали широке розповсюдження завдяки поєднанню високої середньої потужності та ефективності, що реалізується при діодному накачуванні. Це найбільш розроблені, надійні, компактні й ефективні лазерні системи на сьогодні. Вони можуть бути використані в якості задаючого генератора в підсилювальних системах, для багатофотонної мікроскопії, надшвидкої спектроскопії, генерації терагерцевого випромінювання, оптичної когерентної томографії та ін. Однак кожна лазерна система має свої недоліки. Що стосується ітербієвих лазерів, то тут неможливо отримати імпульс коротше близько 300 фс і з енергією при цьому вище 1-10 мкДж.

У проведеній в Троїцьку роботі для стиснення імпульсу використовувалися ефекти нелінійної оптики. Сфокусоване потужне випромінювання фемтосекундного ітербієвого лазера запускалося в порожнистий циліндричний світловод (капіляр), заповнений ксеноном (інертний газ) під тиском у кілька атмосфер. Завдяки відображенню світла при ковзному падінні на внутрішні стінки капіляра, пучок зберігав високу інтенсивність при поширенні всередині капіляра, а безпосередньо стиснення здійснювалося на основі нелінійного ефекту розширення спектра імпульсу.

Перші роботи по компресії лазерних імпульсів в капілярі з'явилися приблизно 15 років тому. До теперішнього часу налічується вже більше сотні робіт з цієї тематики. При створенні такого компресора бажано заздалегідь визначити параметри капіляра (довжина і внутрішній діаметр капіляра, а також склад і тиск газу), виходячи з необхідних значень енергетичної ефективності і ступеня компресії імпульсу. Звичайно це вимагає проведення досить великого обсягу розрахунків - чисельно вирішуються рівняння, що описують поширення імпульсу в нелінійному середовищі. У даній роботі була розроблена та експериментально перевірена методика аналітичного розрахунку капілярного компресора.

В результаті роботи імпульс тривалістю 300 фс з довжиною хвилі 1030нм і енергією 150 мкДж нм був стиснутий в імпульс тривалістю 15 фс, довжиною хвилі 515 нм та енергії 18мкДж. Енергетична ефективність перетворення склала 12%.

Автор та джерело: ФІАН-Інфо   коментувати на форумі
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=198 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=198 Fri, 27 Apr 2012 10:09:49 +0300

Зображення/wikipedia.org

Вчені з Інституту фізики ім. Л. В. Киренського розробили новий спосіб управління рідкими кристалами. В майбутньому його можна буде застосовувати для створення електронного паперу з дуже низьким енергоспоживанням і навіть електронних жалюзі.

З пристроями, що працюють на рідких кристалах, ми маємо справу практично кожен день - монітори комп'ютерів, електронні книги та інше. Вони отримали таке широке застосування, тому що поєднують в собі властивості двох фізичних станів. Від кристалів - анізотропні (тобто неоднакові в різних напрямках середовища) властивості: оптичні, діелектричні та ін. Від рідини - рухливість молекул. Самі молекули мають витягнуту форму і можуть повертатися під впливом, наприклад, електричного поля. Така здатність переорієнтуватися під дією електричного або магнітного полів була названа переходом Фредерікса на честь російського фізика і геофізика Всеволода Костянтиновича Фредерікса, який детально дослідив і описав це явище. Саме на цій властивості побудована робота рідкокристалічних дисплеїв сьогодні.

Комірка монітора (грубо кажучи, один піксель) являє собою два поляризаційних фільтра, між якими знаходиться область з рідким кристалом. Якщо ми візьмемо і покрутимо два такі поляризатори, то знайдеться положення, при якому вони повністю прозорі, але буде і протилежне - повне затемнення (як на малюнку 1). У моніторі працює той же принцип, але замість фільтрів ми «крутимо» молекули рідких кристалів між ними, щоб отримати зображення. Вони рухаються саме завдяки переходу Фредерікса під впливом електричного поля. Але при цьому молекули, які знаходяться на межі комірки, не міняють свою орієнтацію, і якщо дія припиняється, саме за рахунок цих стаціонарних молекул, інші повертаються у початковий стан.

- Ми керуємо орієнтацією довгих осей молекул за допомогою зміни ось цього тонкого прикордонного шару, - розповідає співробітник Інституту фізики ім. Л. В. Киренського Михайло Крахалев. - Реалізовано це було на крапельній дисперсії рідкого кристала, тобто речовина у нас розміщена окремими краплями, розташованими в полімерній матриці, а не тонкою плівкою, як в сучасних моніторах. Для зміни орієнтації довгих осей молекул ми використовуємо іонні сурфактанти (заряджені поверхнево-активні речовини). Їх орієнтована здатність залежить від концентрації: якщо посадити їх на межу розділу, але в невеликій кількості, то вони не повернуться якимось заданим чином і не зорієнтують молекули рідкого кристала. Але варто збільшити концентрацію, як вони повертаються і «тягнуть» за собою молекули рідкого кристала. Так як вони заряджені, то в речовині вони будуть зміщуватися під дією електричного поля до одного чи іншого електроду. Таким чином електричним полем ми можемо змінювати їх концентрацію і, отже, керувати орієнтацією рідкого кристала (іонно-сурфактантний метод управління рідкими кристалами).

Цей ефект є локальним переходом Фредерікса (не плутати з просто ефектом Фредерікса, коли повертаються відразу всі молекули). Раніше для того, щоб його реалізувати, застосовували інші стимулюючі чинники: зміна температури, опромінення ультрафіолетовим світлом тощо.

- Ми зробили це за допомогою електричного поля, - продовжує Михайло Крахалев. - Змінюючи орієнтаційну структуру рідкого кристала, ми можемо керувати і оптичними властивостями композитної плівки, тобто переключати плівку з краплями з розсіюючого в прозорий стан або отримувати зображення.

Також в лабораторії Інституту фізики ім. Л. В. Киренського було зроблено ще одне спостереження, які відкриває широкі перспективи застосування цього методу - ефект пам'яті. При звичайному переході Фредерікса для того, щоб молекули зберігали свою орієнтацію, повинно постійно діяти електричне поле. Якщо ми відключимо живлення монітора - зображення зникне. При локальному переході Фредерікса можна відключити електрику, але зображення залишиться тим самим.

- Це можна використовувати для електронного паперу, тому що за рахунок ефекту пам'яті буде дуже маленьке енергоспоживання. Або
для віконних ширм, які можна буде робити прозорими однією кнопкою: можна подати напругу лише раз і речовина «запам'ятає» орієнтацію молекул.

Робота над можливостями такого управління рідкими кристалами триває. Поки описаний спосіб був реалізований тільки для рідкого кристала, розташованого краплями. Зараз вчені працюють над тим, щоб таким чином можна було керувати плоским шаром, як в сучасних дисплеях.

Автор: Юлія Позднякова
Джерело: СВРАН-Інфо   коментувати на форумі
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=197 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=197 Thu, 26 Apr 2012 22:33:29 +0300
Зображення: всередині установки NIF. Справа - тримач мішені (Сайт проекту)

Ефективну модель, що описує перемішування речовин в процесі стиснення мішеней лазерного термоядерного синтезу, розробили вчені з Фізичного інституту імені Лебедєва РАН та Інституту математичного моделювання РАН. Запропонована модель допомагає відповісти на важливий для «термояду» питання про вплив початкових умов на динаміку процесу перемішування.

У лазерному термоядерному синтезі потужні пучки лазера опромінюють мішень - кульку діаметром у кілька міліметрів, що складається з дейтерій-тритієвого ядра і оболонки з інших речовин. В результаті стиснення й нагрівання мішені в DT-суміші створюються умови, за яких відбуваються реакції злиття дейтерію та тритію, утворюються ядра гелію (альфа-частинки) і нейтрони, виділяється велика кількість енергії, порядку 18 МеВ за одну реакцію, - і відбувається ядерний мікровибух. При лазерному опроміненні та стисненні мішені, яке відбувається в результаті випаровування і розпаду оболонки, між ядром і оболонкою виникає нестійкість, відбувається взаємне проникнення легкої і важкої речовини.

Неоднорідність, що з'являється призводить до зниження температури палива і густин речовин, що стиснюються, порушуючи симетричність стиснення мішені, що в підсумку знижує ефективність реакції.

Нестійкості можна було б уникнути, стискаючи мішень максимально симетрично, однак для цього знадобилося б нескінченне число лазерів, що, природно, неможливо. Хоча вивчати цю задачу вчені почали ще півстоліття тому, коли лазерний термоядерний синтез тільки виник (використовувати лазери для проведення ядерних реакцій запропонували в ФІАН в 1961 році Н.Г. Басов і О.Н. Крохін), нестійкість до сих пір залишається однією з ключових проблем в цьому напрямку фізики. Фахівці продовжують досліджувати нестійкості, намагаючись зрозуміти, чому вони виникають, як росте зона перемішування важкої і легкої речовини, які при цьому виникають збурення і як боротися з таким явищем. Модель, запропонована вченими з ФІАНа (під керівництвом головного наукового співробітника Сектора теорії лазерної плазми доктора фізико-математичних наук В.Б. Розанова) та Інституту математичного моделювання РАН, стала ще одним кроком у вивченні цієї проблеми.

Головним підсумком роботи стала відповідь на питання, як початкові збурення, зумовлені як симетрією і однорідністю джерела енергії, так і якістю виготовлення самої капсули, впливають на ступінь стиснення і нейтронний вихід реакції.

Для побудови моделі вчені провели безліч чисельних одновимірних (1D) і двовимірних (2D) розрахунків розвитку нестійкостей для «плоскої» і сферичної геометрії. Результати цих розрахунків містять детальну інформацію про стан речовин, розміри області перемішування та інші показники. Потім на їх основі, а також з урахуванням існуючих теоретичних моделей опису турбулентного шару в процесі перемішування двох речовин з різною густиною була розроблена теоретична модель для опису ширини і швидкості росту зони турбулентного перемішування для широкого діапазону початкових умов.

Тим часом фізики розраховують підвищити ефективність термоядерних реакцій за рахунок нових надпотужних лазерів.

Розповідає учасник роботи, молодший науковий співробітник ФІАН, кандидат фізико-математичних наук Рафаель Яхін: «Переваги лазерного випромінювання для ініціювання термоядерних реакцій полягають у відносній легкості його транспортування до мішені і його фокусування, можливості отримувати високі щільності потужності, необхідні для ефективного стиснення мішені. В провідних лабораторіях світу існують і проектуються кілька потужних лазерних установок для опромінення мішеней. Найбільша з них на сьогоднішній день - National Ignition Facility (NIF) - знаходиться в Ліверморі, США. Вона являє собою систему з 192 лазерів на неодимовому склі із сумарною енергією всіх імпульсів 1,8 МДж і тривалістю кілька наносекунд, здатних фокусуватися в пляму розміром кілька міліметрів. За повідомленнями з преси в Сарові в найближчі роки планується створити близьку за своїми параметрами до лазеру NIF-установку».

Ще одне явище, в якому має місце розвиток гідродинамічних нестійкостей, - вибух і розліт наднових зірок. Рафаель Яхін: «На даний момент я займаюся дослідженням еволюції наднових зірок при вибуху. На основі чисельних кодів проводяться 1D і 2D гідродинамічні розрахунки, що моделюють динаміку процесів розльоту залишків наднової з масою близько 15 мас Сонця протягом декількох сотень секунд після моменту вибуху. З урахуванням критеріїв гідродинамічної подібності розглядаються можливі лазерні мішені-імітатори наднових, які дозволять в лабораторії відтворити фізичні процеси, що мають місце під час вибуху астрофізичного об'єкта, такі як поширення ударної хвилі по речовині, розвиток гідродинамічних нестійкостей на кордонах оболонок з різною густиною, формування залишкового вигляду на місці вибуху наднової та інше».

Автор та джерело: ФІАН-Інформ
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=196 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=Biofuels&post_id=196 Thu, 26 Apr 2012 21:34:33 +0300 Не існує конкретних правил перекладу афоризмів, на відміну від, наприклад, правил перекладу фразеологічних виразів. Вчені С. Влахов та С. Флорин у книзі «Непереводимоє в переводе» виділяють, однак, два основних правила, якими повинен керуватися перекладач при роботі з афористичними висловлюваннями та художніми текстами, які їх містять [7, ст.111]:
1. зберегти форму афоризму;
2. зберегти конотативне значення афоризму: натяки, алюзії, пов’язані з їх джерелом.
Саме тому у випадку, коли перекладач працює з афоризмами поза контекстом, варто дізнатися авторство та при можливості історію виникнення.
Однак доволі важко притримуватись першого правила. Це зумовлено тим, що афоризми найчастіше є невід’ємною частиною художнього тексту і перекладач може різними способами модифікувати оригінальну структуру речень, як от комбінувати з кількох коротких одне складне речення, чи навпаки, складну граматичну конструкцію розкласти на кілька простих. Нерідко перекладач змушений вводити у речення додаткові слова, щоб пояснити незрозумілу для читача, який є представником іншої культури та національності, незрозумілу комунікативну ситуацію. При застосуванні такого прийому оригінальний афоризм може втратити свою влучність, перетворившись на звичайне речення, яке поза контекстом художнього твору ніякого значення не має.
На заваді виконанню другого правила часто стають лексичні особливості мови перекладу. Відомо, що абсолютних еквівалентів слів у різних мовах практично не буває, адже кожне слово наділене певними семантичними відтінками, які можуть бути зумовлені культурними особливостями або ж надані слову у період його історичного формування та розвитку. Відповідно, підтекст мови оригіналу не завжди можна передати тими ж словами у мові перекладу, а при заміні слів і введенні у речення роз’яснюючих елементів афоризм може втратити свої форму і значення.
Отже, можемо виділити ряд причин застосування трансформацій при перекладі. Перш за все трансформації зумовлені розбіжностями в структурах мови оригіналу та мови перекладу, як от порядок слів у реченні, узгодження членів речення між собою. Проблемою може також стати розбіжність значеннєвого обсягу слова. Абсолютний еквівалент при перекладі знайти практично неможливо, оскільки кожне слово наділене не лише денотативним значенням, а ще й безліччю конотативних відтінків, які в різних мовах та, відповідно, в різних культурах не однакові.
Ще одна проблема може бути викликана надмірною прив’язаністю перекладача до художнього тексту. Адже бувають випадки, коли перекладач забуває, що афоризм є своєрідним текстом у тексті, який повинен функціонувати як у контексті, так і поза ним. Прагнення перекладача досягти зв’язності та цілісності художнього тексту може призвести до переходу афоризму оригіналу у розряд простого речення у перекладі.
The ugly and the stupid have the best of it in this world. - Бо на цім світі виграють лише потвори й нездари. [6, ст.6]
Частка бо вказує на те, що у попередньому реченні наводилися факти, які дають можливість зробити такий висновок і, таким чином, в мові перекладу афористичне висловлювання втрачає свою автосемантичність.
To influence a person is to give him one's own soul. - Тому що впливати на когось — означає віддавати комусь власну душу. [6, ст.25]
Подібна ситуація й у цьому прикладі. Замість того, щоб розпочати речення із дієслова впливати і тим самим розвинути нову думку, перекладач продовжує думку попередніх речень, пов’язуючи їх сполучником тому що.
За словами В. Муравйова «переклад повинен бути не правильним, а адекватним» [7, ст.14], адже завдання перекладача не повідомити про те, що написано в ньому мовою оригіналу, а відтворити його мовою перекладу. Саме з цією метою і використовуються перекладацькі трансформації – зміни в структурі мовних одиниць, що застосовуються з метою отримання адекватності та еквівалентності при перекладі.
Деякі науковці (Бархударов, Комісаров) поділяють перекладацькі трансформації на два класи – лексичні, що стосуються перекладу окремих слів у реченні, та граматичні, коли зміни відбуваються на рівні граматичної структури речення. Однак у нашій роботі ми об’єднаємо ці два класи і аналізуватимемо лексико-граматичні трансформації. Це зумовлено тим, що при перекладі афоризму не можна звертати увагу лише на один аспект – лексичний чи граматичний. У випадку з афоризмом вони являють собою цілісність, оскільки лексичний склад речення відповідає за зміст афористичного висловлювання, а граматична конструкція – за його форму та автосемантичність. Відповідно перекладач повинен працювати одночасно на двох рівнях, інакше афоризм як такий у перекладі не буде відтворено.
При перекладі афоризмів з англійської на українську мову можуть використовуватися такі прийоми: нульова трансформація, заміна частин мови, опущення, додавання, зміна виду речення, генералізація, конкретизація, заміна числа іменника, антонімічний переклад, заміна категорії часу дієслова, заміна пасивної конструкції активною і навпаки, використання описового звороту, заміна членів речення, модуляція, членування та об’єднання речень..
Розглянемо детальніше, як саме використовуються зазначені прийоми при перекладі афоризмів.
• Нульова трансформація не передбачає будь яких змін при перекладі. Вона застосовується тоді, коли можливо повністю зберегти синтаксичну структуру та перекладати слова з огляду на їх пряме значення. В таких випадках застосовується майже дослівний переклад і будь-які лексичні чи граматичні трансформації з боку перекладача відсутні.
Every portrait that is painted with feeling is a portrait of the artist, not of the sitter. - Кожен портрет, намальований з натхненням, — це, власне, портрет художника, а не того, хто йому позував. [6, ст.8]
The value of an idea has nothing whatsoever to do with the sincerity of the man who expresses it. - Вартість ідеї не має нічого спільного з щирістю людини, котра її висловила. [6, ст.14]
• Заміна частин мови найчастіше стосується іменника та прикметника, які при перекладі можуть бути взаємозамінними. У багатьох випадках англійський іменник можна передати українським субстантивованим прикметником.
The artist is the creator of beautiful things. - Митець — творець прекрасного. [6, ст.1]
На цьому прикладі бачимо, що словосполучення якісного прикметника та іменника у множині beautiful things було при перекладі замінено субстантивованим абстрактним іменником прекрасне.
• Упущення. Вилучати можна лише ті елементи смислу, які певним чином дублюються в оригіналі за нормами мови оригіналу або перекладача, який мовою перекладу може порушити норми останньої.
Найчастішим прикладом цього прийому є упущення дієслівної зв’язки «є», яка в англійському реченні є обов’язковим граматичним елементом, а в українській заміняється тире.
The artist is the creator of beautiful things. - Митець — творець прекрасного. [6, ст.1]
• Додавання слів/словосполучень полягає у введенні в переклад лексичних елементів, що відсутні в оригіналі з метою правильної передачі смислу речення, що перекладається, та дотримання мовленнєвих норм, що існують в культурі мови перекладу. Такий прийом застосовується тоді, коли на думку перекладача важко або неможливо зрозуміти думку, висловлену автором в оригіналі. Додаткове слово чи словосполучення роз’яснює контекст та вивільняє підтекст.
When critics disagree, the artist is in accord with himself. - Коли критики розходяться в думках — значить митець вірний собі. [6, ст.2]
У цьому випадку перекладач слово disagree, що означає не погоджуватись, перефразовує у словосполучення розходитись думками, адже без додаткового пояснення читачеві може бути незрозуміло, з чим власне критики не погоджуються.
The great events of the world take place in the brain. - Найбільші гріхи світу чиняться в людському мозкові і тільки в мозкові. [6, ст.26]
Ймовірно, що працюючи із цим афоризмом, перекладачеві забракло відчуття напруженості. Саме тому було використано прийом додавання слів при перекладі, а саме – повторення групи слів, які, на думку перекладача, містять важливе смислове навантаження. У цьому випадку перекладач вважає, що це обставина місця – в мозкові.
• При перекладі афоризмів українською мовою можна змінювати вид речення. Наприклад, англійське складне речення можна трансформувати в українське просте, ускладнене (другорядними членами речення, дієприслівниковим/дієприкметниковим зворотом).
All art is at once surface and symbol. - У будь-якому мистецтві є і прямозначність, і символ. [6, ст.2]
• Генералізація
• Конкретизація
• Заміна числа іменника
• Антонімічний переклад – це граматична трансформація, що застосовується, коли ствердження у змісті структури чи лексичній одиниці передане як вираз, що має елемент негативності та є ідентичним за контекстом, і навпаки.
No artist desires to prove anything. - Митець не прагне нічого доводити. [6, ст.2]
No artist has ethical sympathies. - Митець не має етичних уподобань. [6, ст.2]
None of us can stand other people having the same faults as ourselves. - Ми взагалі не ладні терпіти людей з тими ж вадами, які є у нас самих. [6, ст.13]
У цьому випадку замість жоден із нас (None of us ) перекладач методом антонімічного перекладу використовує ми.
• Заміна категорії часу дієслова
• Заміна пасивної конструкції активною і навпаки
• Використання описового звороту
• Заміна членів речення. Інколи при перекладі важко або й неможливо відповідно передати усі граматичні елементи і у такому випадку можна здійснювати заміну членів речення. Наприклад, додаток чи обставина замість підмета.
All art is at once surface and symbol. - У будь-якому мистецтві є і прямозначність, і символ. [6, ст.2]
У цьому прикладі англійський підмет аll art в українському переклдаі перетворюється на обставину місця у будь-якому мистецтві. Крім того перекладачеві доводиться використати іще й прийом додавання слова будь-який для означення мистецтва. Відзначимо, що в подібних афоризмах можливо здійснити також прийом упущення: слово аll не містить важливого смислового навантаження і при перекладі могло б упускатися: all art – у мистецтві.
• Модуляція
Genius lasts longer than beauty. - Геній живе довше від краси. [6, ст.18]
У цьому випадку прийом модуляції застосовується відносно слова last, яке у перекладі означає тривати. Однак перекладач, прагнучи досягнути образності висловлювання, замінює пряме значення словом жити, яке семантично також підходить за змістом речення.
The great events of the world take place in the brain. - Найбільші гріхи світу чиняться в людському мозкові і тільки в мозкові. [6, ст.26]
При перекладі цього афористичного висловлювання модуляції зазнало слово events, яке у перекладі означає подія, випадок. Натомість перекладач зважаючи на контекст цілого роману вирішує замінити його словом гріхи, яке додає у речення мовою перекладу повного стилістичного забарвлення (напруженості) і водночас робить прихований зміст афоризм явним, адже те, що письменник хотів, щоб читачі прочитали «між рядками», називається прямо.
Переклад афоризмів належить до художнього перекладу, тому робота з текстами цього жанру доволі складна. Оскільки дослівний переклад неможливий, адже він спотворює значення вислову або й взагалі втрачає його, перекладач повинен вдаватися до певних трансформацій, за допомогою яких текст мови перекладу буде семантично буде максимально наближеним до тексту мови оригіналу. Недоліком, звичайно ж, є те, що лексико-граматичні трансформації не завжди дають можливість зберегти структурні особливості вихідного тексту, які в афористичних висловлюваннях, відповідаючи за влучність, відіграють важливу роль. Перекладач також може додавати певну додаткову пояснювальну інформацію у перекладі з огляду на культурні та національні особливості читачів для кращого розуміння ними прямого та переносного значення афористичного висловлювання.




СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Академический словарь. – М., 2006.
2. Большой Энциклопедический словарь. – М., 1999.
3. Влахов С. Н., Флорин С. П. Непереводимое в переводе. – М., 1986. – 117 с.
4. Вопросы теории и практики перевода: 1 Межвуз. сб. науч. трудов. – Иркутск: ИГЛУ, 1997. – 124 с.
5. Даль В. И. Толковы й словарь. – М., 2003.
6. Засєкіна А. В., Засєкін С. В. Когнітивні та комунікативні аспекти перекладу художнього тексту// Науковий вісник ВДУ. Серія філологія. – 2001. – С. 9-12.
7. Казакова Т. А. Практические основы перевода. Учебное пособие. – Спб.: Лениздат; Издательство «Союз», 2002. – 320с.
8. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 564с.
9. Кожевников В.М., Николаев Г.А. Литературный энциклопедический словарь/ В. М. Кожевников, Г. А. Николаев. – М.: Советская Энциклопедия, 1990.
10. Копанев П. Вопросы истории и теории художественного перевода. – Минск, 1972. – 220 с.
11. Латышев Л. К. Эквивалентность перевода и способы ее достижения. – М.: Международные отношения, 1981. – 248 с.
12. Латышев Л. К. Межъязыковые трансформации как средство достижения переводческой эквивалентности.// Семантико-синтаксические проблемы теории языка и перевода. – М., 1986. – 107 с.
13. Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея: Роман: Для ст. шк. віку / Пер. з англ. та прим. Р. Доценка; — К.: Школа, 2003. – 307 c.
14. Словарь литературоведа. – М., 2004.
15. . Федеров А. В. Основы общей теории перевода. – М., 1983. – 199 с.
16. Федорова Н. П., Варшавська А. И. Еnglish for Translation. – Спб., 1998. – 79с.
17. Швачко С.О., Кобякова І.К. Статус культурем в текстах малого жанра // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2004. – № 636. – С. 148-153.
18. Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика. – М., 1973. – 177с.
19. Jakobson R. Linguistic Aspects of Translation. – In.: R. A. Brower (ed) “On Translation”. – N. Y., Oxford Uni. Press, 1966. – 232 p.
20. Newmark P. Approaches to Translation. – L.: Prentice Hall, 1988. – 388 p.
21. Oscar Wilde. The Picture Of Dorian Gray. – Oxford, 2008. – 304 p.   коментувати на форумі
Детальніше...]]> http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=communicative_strategies&post_id=195 http://www.nauka.in.ua/blog/index.php?page=post&blog=communicative_strategies&post_id=195 Thu, 26 Apr 2012 12:01:04 +0300